Голодоморний Страх має вмерти в нас!

Голодомор наніс страшенний удар по нашому народу.

Мільйони людей загинули.

Десятки мільйонів вижили. Але Голодомор прищепив їм Страх.

Страх за життя. Страх перед владою.

Той страх передається через покоління.

Моя бабуся в 1933-му поховала п'ятьох дітей і чоловіка. Бабусі тоді було 32 роки. До останнього свого дня, 9 листопада 1983 року, вона ховала у коморі два мішки пшениці. І часто пошепки говорила мені: "Синку, мовчи, ніколи не йди проти влади". Те саме казали мені батьки...

Страх паралізує нашу свідомість і небайдужість дотепер.

У нас кипить на душі, ми обурюємося діями влади, але потім замовкаємо і покірно відступаємо.

Не всі і не завжди, але в більшості випадків – замовкаємо і відступаємо.

Сьогодні ми разом із дітлахами запалили в домівках свічки. Згадуємо і вшановуємо невинних жертв Голодомору. Вічна їм пам'ять!

Але маємо робити більше – вичавлювати з себе той Голодоморний Страх. Щодня і щохвилини. Страх має вмерти в нас!

А нашим дітям має перейти лише пам'ять і скорбота за загиблими. Ми виховуємо в них почуття справедливості, гідності і сили духу.

Щоб більш ніколи не було Голодоморів!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.