Дорога до батьківського дому...
Сьогодні працював на малий Батьківщині: Черкаси, Звенигородка, Ватутіне. Спілкування з журналістами, теле- і радіоефіри, дві зустрічі з людьми.
Прийшли, попри літо і спеку. Близько семисот пар очей, в них усе – небайдужість, зневіра, розчарування, надія... Входження ГП в об'єднану опозицію вітають, це напевно. Подачки, пардон, соціальні ініціативи Президента і мовно-языковые кульбіти – то все під вибори, таке усвідомлення є і досить тверде.
Владу ненавидять, але бояться, бо від неї залежать найбільше. Перемоги опозиції хотіли б, але чи вірять в перемогу, тут є сумніви. І є над чим працювати нам, опозиції.
Часто питають про УДАР Кличка і чому він іде окремо, надто часто. На зустрічі у Ватутіному я спробував відповісти питанням на питання: підніміть руки, хто вважає, що Віталій Кличко – дійсно в опозиції до Януковича? Результат: одна піднята рука, із 350 людей у залі... Значить, і Віталію є над чим працювати.
По дорозі з Черкас до Звенигородки зупинився на кілька хвилин у Багачівці. Купив додому хлібину з аурою місця, де народився:) Приємно, що на зустрічі прийшли однокласники і хлопці, з яким у дворі ганяв м'яча пацаном.
Заскочив на 15 хвилин до батьків, мама, як завжди, пригостила нас своїми супер-варениками, передала онукам вишень і смородини.
В дорозі зв'язок нестійкий, тож спіймали Wi-Fi лише в ресторані Авто-гриль, що біля Миронівки, завжди тут зупиняємося на каву, досить затишно, і Вам рекомендую.
Більше інформації на www.grytsenko.com.ua
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
