Умом Россию не понять. Україну часом теж...
Прочитайте інтерв'ю Сергія Іванова, глави путінської адміністрації. Як він (насправді його начальник Путін) оцінює Майдан, Крим, Донбас, взагалі Україну і події останніх 10 місяців. Як Іванов щодня по кілька разів спілкується з главою української АП Борисом Ложкіним.
Іванова знаю, спілкувалися з ним часто у 2005-2007, тоді він був міністром оборони Росії. Між Івановим і Ложкіним – прірва, якщо порівнювати державний досвід, професійні знання і бекграунд у сфері безпеки та й загалом державного управління. Плюс притаманні усім, хто працює в Кремлі, синдром Старшого Брата, зверхність і нахрап, коли йдеться про право України на власну думку і власний курс розвитку.
Сподіватися, що непублічними переговорами у двосторонньому форматі Ложкін-Іванов, чи Порошенко-Путін вдасться відстояти українські інтереси – це ілюзія. Таким чином максимум, чого можуть досягти Порошенко з Ложкіним – це дещо пом'якшити зовнішній вигляд (для публіки) умов капітуляції України, більше нічого.
Стратегічною помилкою Президента Порошенка на дипломатичному фронті вважаю відсутність за столом переговорів США і Євросоюзу, які брали участь у таких переговорах ще в квітні місяці, а тепер – залишилася лише пастка двосторонніх перемовин, завідомо для України невигідних і програшних. Цю стратегічну помилку треба виправляти негайно!
Щодо фронту не дипломатичного, а справжнього – тут ситуація набагато гірша. Порошенко не вірить в силу свого народу, в його спроможність захищати країну зі зброєю в руках. Це вже ясно. Звідси налаштованість на "мирний план" за будь-яку ціну. Звідси перелік причин, чому ми неспроможні себе захищати, замість пошуку шляхів і адекватних дій, аби захистити країну від агресії, тим самим, до речі, посилюючи позиції України на фронті дипломатичному.
Останнє інтерв'ю Президента українським каналам відверто розчарувало. Тим більше, що за два дні до того у Вашингтоні був справді сильний і пафосний виступ того ж Президента з головним лейтмотивом: свобода і гідність для нас головне, свободу і гідність український народ захищатиме зі зброєю в руках! Тепер, виходить, уже не захищатиме. Нема кому і нема чим, вважає Президент. Неправда, є кому і є чим захищати. Але не з такими керманичами, цивільними і військовими.
Вибори для Президента, для Уряду – зараз першочергове, найголовніше? Сумно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
