Кількість для оборони – це добре, тепер потрібна якість!
Збільшення чисельності Збройних Сил за нинішніх умов вважаю вірним рішенням. Але для зміцнення обороноздатності країни кількість треба поєднати з якістю. Тут є серйозні проблеми, які владі, насамперед Президентові, треба вирішувати негайно. Далі гаяти час уже не можна.
Поясню. Чисельність армії – це лише одна із складових її боєздатності. Іншими складовими є: ефективна кадрова політика в армії, оснащення сучасними зразками військової техніки та озброєння, темп бойової підготовки військ і сил, оволодіння ефективними методами збройної боротьби, рівень підготовки штабів, моральний дух особового складу, соціальна захищеність людей у погонах та їхніх родин, мобілізаційний потенціал економіки країни, підтримка армії суспільством та ін.
Можна мати велику чисельність, але якщо при тому інші складові боєздатності не на належному рівні або нульові, то загальний результат множиться на нуль. Звідси замість успіхів, поразки і втрати.
Тому змушений вкотре нагадати Президентові (бо це його прямий обов'язок і виключно його повноваження), а крім того парламентській Коаліції (бо це зобов'язання записано в першому розділі Коаліційної Угоди) – попри публічні обіцянки, дотепер не прийнято ні Стратегії національної безпеки, ні Воєнної доктрини України.
Згідно Коаліційної Угоди, ці два документи в новій редакції мали би бути прийняті у IV кварталі 2014 року. На вулиці березень – втрачено вже більш ніж два місяці, що вважаю неприпустимим.
Згідно Закону, Стратегію національної безпеки і Воєнну доктрину України затверджує Президент України. В інтересах держави і її оборони, Президент має ввести своїми Указами в дію ці два вкрай важливі документи і головне – забезпечити їх виконання усіма владними структурами.
З чітким визначенням актуальних загроз і механізмів їх попередження та локалізації.
З обіцяною фіксацією курсу на вступ України до НАТО і розвитку армії й усього сектору безпеки за стандартами НАТО.
З обіцяною розбудовою системи територіальної оборони країни з опорою на досвід Швейцарії, Швеції, Ізраїлю.
З обіцяним створенням і пріоритетним розвитком Сил спеціальних операцій.
З обіцяним утворенням у складі Уряду профільного Агентства з питань розвитку оборонно-промислового комплексу та пріоритетним розвитком вітчизняної оборонки для забезпечення військ сучасною технікою і озброєнням, в кооперації з технологічно-розвинутими країнами Заходу і вже нарешті – без такої кооперації з Росією-агресором.
З визначенням способу комплектування армії особовим складом: контракт? призов? змішаний? тоді у якій пропорції?
З відповідями на багато інших питань, які маємо вирішувати сьогодні та на перспективу, аби більше не чути оте постійне скиглення: країна до оборони не готова, ворог надто сильний, ми надто слабкі, немає кому воювати, немає чим оборонятися...
Тоді і лише тоді прийняте сьогодні рішення щодо кількості (чисельності ЗС) дасть справді нову якість – і відчуття безпеки для кожного з нас і для країни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
