Наші політики захищають сербів від НАТО. А ті, "невдячні"...
Вчора "на плюсах" був цікавий репортаж із Сербії про ставлення сербів до НАТО. Йшлося про те, що все більше сербів усвідомлює роль Мілошевича у розв'язанні трагедії, яка спіткала їх Батьківщину. А потім була фраза:
"Незважаючи на дії НАТО, вступ до цієї організації можуть підтримати..."
Я завмер: невже аж 20 відсотків?
"З8% опитаних, що вдвічі більше, ніж в Україні"
Чесно кажучи, закралася думка про завищеність цифри, можливо питання було сформульовано недостатньо коректно. Але навіть якщо є похибка, навіть якщо скинуть 5-10-15% – це величезна цифра для цієї країни, столицю якої бомбила НАТО і яка фактично вже втратила Косово.
Про що це свідчить? А про те, що поступово країна переосмислює своє минуле (хоча процес непростий, і ми не знаємо як виступить радикальна опозиція на парламентських виборах). Захід уже фактично відкрив перспективу приєднання Сербії до ЄС. І це означатиме, що рано чи пізно Сербія таки стане частиною об'єднаної Європи. А це впливає і на переосмислення ролі НАТО.
А наші політики досі спекулюють на трагедії Югославії і закликають захищати "наших православних братів-слов'ян" від агресивного Заходу. І це продовжує робити не тільки нині позапарламентський Мороз (який згадує свої тісні контакти з соціалістом Мілошевичем), а й парламентарі від регіоналів і комуністів. І цинічно використовують смерть українського миротворця (від сербської гранати) у внутрішньополітичних ігрищах.
А православні Болгарія, Румунія, Греція вже в НАТО разом із словянськими ж Польщею, Чехією, Словаччиною, Словенією. Так що йдеться аж ніяк не про конфлікт цивілізацій.
І практично всі європейські країни або вже в НАТО, або прагнуть туди вступити. Виняток – Швейцарія, Швеція, Австрія, Фінляндія. Але це традиційно нейтральні країни + останні три опосередковано зв'язані із НАТО через ЄС (як кажуть західні фахівці, мають "guarantees from the back door").
Так що роз'яснювальна кампанія в Україні потрібна, і вона дійсно може змінити ставлення населення, як це вже було у Словаччині чи Болгарії. Тільки проведена не для галочки і не для наповнення кишень певних структур. Бо така кампанія формально проводилася і Януковичем, частково відповідав за неї голова Держкомтелерадіо (спочатку Чиж, а потім Прутнік), а тепер Герман пристрасно запитує, на що ж ідуть гроші. І говорити не гаслами, бо це контрпродуктивно, а мовою аргументів. Так як це робить, наприклад, Гриценко. Фахівці є. Перевести б розмови в дії.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
