27 липня 2012, 08:08

Галерея має стати візитною карткою України (Відкритий лист на підтримку кандидатури Тараса Возняка)

Смерть директора Львівської галереї мистецтв, лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка та Героя України Бориса Возницького стала великою втратою для культури України, а водночас поставила вкрай важливе питання – як не лише вберегти найбільший музейний комплекс Львова від потенційних загроз, але й забезпечити гідний його розвиток.

Львівська галерея мистецтв давно переросла рамки звиклого музею – далебі вже час братися за створення історико-культурного заповідника, осердям якого стала би Галерея. Попереду непросте завдання з царини культурного менеджменту, і втілення його, до всього, ускладнене як економічними негараздами, так і потребою змінити спосіб мислення людей – і тих, які працюють у Галереї, і тих, для кого вона працює.

Часи минають, і змінюються підходи до збереження, експонування та промоції історичної спадщини. На щастя, відійшли часи свідомого нищення культурного надбання України. Але, потрібне нове бачення, яке б зумовило, що і музеї, й уся історично-культурна спадщина загалом запрацювали б на майбутнє – на формування нової української спільноти. Вони не можуть бути лише сховищами, де повільно вмирає наш культурний спадок, так і не зустрівшись із глядачем.

А для цього потрібні нові, досвідчені особистості, здатні зробити крок у майбутнє.

Ми переконані, що саме особа нового керівника Галереї відіграватиме у цьому випадку стратегічне значення. Через символічність посади керівника Львівської галереї мистецтв для України її повинна очолити знакова для української культури фігура. Саме на неї буде покладено почесний, але вкрай складний обов'язок не тільки всебічного захисту національного надбання, а й гідного його представлення перед світовим співтовариством. Колекція Галереї має спонукати і нас самих, і наших сусідів до системного осмислення місця України в світовій та європейській культурі.

Ми переконані, що посада директора Львівської галереї мистецтв не є суто адміністративною, адже Галерея – не звичайний музей, вона є культурною візитною карткою і Галичини, і всієї України.

З-поміж кандидатів на посаду директора Львівської галереї мистецтв вважаємо слушним виокремити постать відомого діяча у царині культури Тараса Возняка.

На запрошення Івана Дзюби він був удостоєний честі стати членом Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка. Він адміністрував безліч українських та міжнародних культурологічних проектів, відомих не лише в Україні, а й за її межами – зокрема, ініціював проведення у трьох галицьких областях "Року Іоана-Георга Пінзеля" (2007). Саме за його участі видано єдиний український репрезентативний альбом Пінзеля. Так само йому належить ідея видання подібних альбомів про двох інших великих будівничих – Владислава Городецького та Івана Левинського. Зрештою, без жодної державної підтримки він понад 20 років видає знаковий культурологічний журнал "Ї".

Він, як ніхто, володіє мережею контактів і в Україні, і за кордоном, адже від моменту здобуття Незалежності, коли його запросив до співпраці тодішній голова Львівської обласної ради В'ячеслав Чорновіл, обіймав ключові посади у місті Львові та в регіоні, пов'язані із міжнародними відносинами. Йому доводилося брати якнайактивнішу участь у розв'язуванні складних питань, пов'язаних з культурною спадщиною краю та з історичною пам'яттю. З огляду на 25-річний адміністративний стаж, він добре знайомий не лише з українським, а й європейським стилем управління, без чого сьогодні, в реальних обставинах, у яких перебуває Україна, годі належно розвивати будь-яку сучасну інституцію.

Тарас Возняк багато років демонструє виваженість керівника, а його інтелектуальний рівень – запорука плідного функціонування цього мистецького осередку. Ми переконані, що його чітка громадянська позиція допоможе тим, хто прагне посилити громадський контроль над колекцією, зібраною в фондосховищах Галереї. Він не уникав і не уникатиме гострих дискусій і не стане пішаком невігласів та провінційних інтриганів.

Богдан Гаврилишин

професор, голова Наглядової ради Міжнародного інституту менеджменту, голова благодійного фонду

Сергій Квіт

професор, ректор Києво-Могилянської академії

Микола Яковина

президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць (ІКОМОС)

Максим Стріха

доктор фізико-математичних наук, віце-президент Академії наук вищої школи України

Ярослав Грицак

доктор історичних наук, професор

Євген Бистрицький

доктор філософських наук, виконавчий директор Фонду "Відродження"

Євген Захаров

голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголова Харківської правозахисної групи

Олексій Гарань

професор кафедри політології Києво-Могилянської Академії

Микола Скиба

заступник генерального директора Національного художнього музею

Маркіян Іващишин

директор Мистецького об'єднання "Дзиґа"

Леонід Фінберг

директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, редактор видавництва "Дух і Літера"

Андрій Мокроусов

відповідальний редактор часопису "Критика"

Микола Рябчук

письменник, публіцист

Юрій Макаров

журналіст, публіцист, літературознавець

Вахтанг Кіпіані

головний редактор сайту "Історична правда"

Віталій Портніков

головний редактор телевізійного каналу ТВі

Юрій Винничук

письменник, редактор

Анатолій Романюк

доктор політичних наук, професор ЛНУ імені Франка, керівник Центру політичних досліджень

Антін Борковський

політолог, журналіст

Андрій Павлишин

історик, перекладач, член Українського ПЕН-клубу

Андрій Юраш

доцент Львівського національного університету імені Франка

Наталія Іваничук

українська перекладачка, член Національної спілки письменників України

Оксана Караванська

українська дизайнерка

Вікторія Сюмар

виконавчий директор Інституту масової інформації

Володимир Кауфман

куратор мистецьких проектів, арт-директор галереї "Дзиґа"

Павло Хобзей

віце-ректор Українського католицького університету

Оксана Форостина

заступниця відповідального редактора часопису "Критика"

Олександр Зайцев

доцент Українського католицького університету

Володимир Квурт

громадський діяч, секретар Львівської міської ради у 2006 – 2010 рр.

Вікторія Матюша

літературознавець, кандидат філологічних наук (Київський національний університет імені Т. Шевченка)

Ірина Подоляк

начальник відділу закордонної співпраці (Львівська міська рада)

Ігор Танчин

політолог, кандидат історичних наук

Галина Терещук

журналістка Радіо "Свобода"

Алла Татаренко

перекладачка, доцент Львівського національного університету імені Франка

Ігор Тодоров

професор Донецького національного університету

Олена Джеджора

керівник відділу міжнародної освіти Українського католицького університету

Ігор Мельник

редактор видавництва "Апріорі"

Богдан Панкевич

громадський діяч, радник міського голови м. Львова

Орест Друль

керівник Західної аналітичної групи

Євген Жеребецький

політолог

Тарас Береза

автор-упорядник англо-українського словника

Тамара Трацевич

голова Ради Центру прав людини "Древо життя" (Харків)

Чому СБУ "показала" Медведчука сами тоді, коли ми дізналися про жертви у "Десні"? (версія)

Одна з версій – тому, що владі треба відвернути увагу від страшних наслідків удару по Десні ще 17 травня, які вже не можна приховати, де загинуло 87 солдатів...

Плагіатор (крадій!) на чолі МОН – це не ''дрібниці'', п. Президенте!

Війна йде не тільки за нашу незалежність, а й за те, якою буде наша Україна. І керувати освітою точно має не плагіатор (крадій). Тож це далеко не "дрібниці", пане Президенте...

''Експерти'' з пулу Медведчука-Путіна: спроба перефарбуватися

Уривок з мого інтерв'ю для НВ "Блазні, які перефарбувалися". Професор Києво-Могилянки про експертів зі ЗМІ Медведчука Рус оригинал Скільки людей працювали на Медведчука, скільки людей працювали на каналі Newsone, кого туди запрошували, цих так званих експертів...

Чи справді "падає" підтримка українцями вступу до НАТО?

У мене велике прохання до соціологів, журналістів, читачів і влади Оригінал (з посиланнями) На русском тут У розісланому 5 квітня у word...

''Комбінатори'': кому – війна, а кому – ''відосики''

Сьогодні пролунала чергова заява Єрмака: "Якби Зеленський був президентом у 2014 році, Україна би не втратила Крим". То мені цікаво, хто говорив про "ебонітові палички" (грудень 2013) і насмілювався порівнювати Україну з "порноакторкою" (2016 – йшов третій рік війни)...

''Переговірник'' О.О.Чалий, що ''враховує'' погляди Росії та Угорщини на українську ''ідентичність'' (UPD)

Цей матеріл був написаний ще до повідомлень про результати переговорів, однак тепер його актуальність не зменшилася, а навпаки – зросла. UPD: А тим часом виявилося, що глава делегації – Арахамія...