Чи можна буде пробачити Зеленському "справу Мідас"?
Таких прикладів багато в історії. Але спочатку має "перезавантажитися" сам Президент.
Оригінал на НВ, відео Радіо Свобода.
Ще коли починалася справа "Мідас", Президент мав би вийти і сказати, що країна має два фронти, зовнішній та внутрішній – тобто боротьбу з корупцією: "Я докладаю всіх зусиль, аби викривати корупцію. Ми всі робили помилки, різні помилки, але зараз час для перезавантаження влади, я простягаю руку (і далі на вибір) опозиції, новим силам, громадянському суспільству (добре, не кажіть, що це уряд народної довіри, скажіть щось інакше – формування технократичного кабінету тощо). Я теж перезавантажуюся, буду працювати по-новому".
Ціна -стійкість країни. Заради виживання країни, люди можуть багато пробачити. Таких прикладів багато і в історії України, і в історії інших країн. У 1990 р. Левко Лук'яненко казав: комуністи, які допомогають просуватися до самостійності – "наші союзники на даному етапі розвитку історії. Тільки надмірна переоцінка своїх сил і така ж надмірна недооцінка супротивника може примусити виступати проти такого союзника". Це сказала людина, яка відсиділа 27 років.
Можемо подивитися на досвід Південної Африки. Мандела (теж 27 років у в'язниці) зробив так, що практично ніхто не був покараний. Там було інше – провідники апартеїду мусили визнати злочини, але більшість з них не посадили. Ціною була стабільність країни. Справедливість програла, але ПАР мирно перейшла до демократії.
В Бразилії була військова диктатура у 1964-1985 рр. В процесі переходу до демократії відбулася практично взаємна амністія: адже була боротьба ультралівих проти диктатури. Пробачили і диктаторам, і учасникам терактів. Сторони йшли на це заради збереження паростків демократії, бо ситуація була крихка.
Тому в деяких випадках ми можемо заплющити очі на зловживання або сказати: "Ми про це будемо говорити колись пізніше". Але для цього треба щире бажання різних сторін рухатися вперед, а не топити країну в протистоянні.
Я поки що не бачу такого з боку Зеленського. На жаль... Але шанс, бодай невеликий, завжди є. Чи ним скористається Президент?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
