105-річниця Ліги Націй: (3) УНР та ''ізоляціонізм'' США
Оригінал на НВ На русском тут
Сьогодні 105 років від дня створення Ліги Націй – прообразу ООН. Головна критика її діяльності полягала в тому, що силових інструментів примусу до миру у неї фактично не було, за винятком зобов'язань розірвати з агресором усі економічні й культурні зв'язки, оголосити йому загальну блокаду. Але Ліга Націй так і не змогла зупинити агресії Німеччини, Італії, Японії та СРСР (проти Фінляндії).
А є ще й український (!) вимір неспроможності Ліги. У своїй ухвалі від 23 лютого 1921 р. Ліга Націй визнала, що Східна Галичина перебуває під польською воєнною окупацією і засудила антиукраїнську політику Варшави. Рішення про остаточний статус Західної України було відкладено. Та вже 15 березня 1923 р. Рада послів великих держав (Великої Британії, Франції, Італії та Японії) ухвалила рішення про визнання суверенітету Польщі над всією територією, якою вона фактично володіла, в тому числі і над Східною Галичиною. Щоправда, було зафіксовано, що "етнографічні умови вимагають автономного статусу для східної частини Галичини". Але тодішня Варшава на це просто наплювала.
У порівнянні з Лігою Націй, ООН все-таки має трохи більше можливостей щодо примусу: створення миротворчих місій ООН або, як під час війни в Кореї, створення Сил ООН, які зрештою зупинили агресію тогочасного Кіма, підтриманого Росією та КНР. Але, як показують нинішні події, цих можливостей недостатньо для зупинки агресора, зокрема Росії. Зрештою, ООН може повторити долю Ліги Націй.
До речі, цікаво, що Ліга все-таки здійснила успішне посередництво у низці випадків, зокрема, про поділ Верхньої Силезії між Польщею та Німеччиною (1922), про передачу Аландських островів Фінляндії (1921), про визнання німецькомовної Клайпеди (тоді Мемель) литовською тощо. А от з окупованого Вільна (Вільнюс), поляки так і не пішли.
Також Ліга ухвалила у 1926 р. "Slavery convention" проти рабства – в результаті 200 тис. рабів було звільнено. У 1936 р., після 10 років підготовки, було схвалено міжнародну конвенцію про боротьбу із наркоторгівлею, що діє й досі (!). Було ще кілька успішних гуматнітарних кроків. Але з головним – підтриманням миру та безпеки – Ліга не впоралася.
Ще одна паралель із сьогоденням і, одночасно, парадокс. Створення Ліги було ініціативою президента США Вудро Вільсона і включено до тексту Паризького мирного договору (1920). Однак через внутрішньополітичну боротьбу і традиційний "ізоляціонізм", сенат не ратифікував договір, і США опинились поза межами Ліги Націй, що теж вочевидь скорочувало її можливості. Зрештою, американський "ізоляціонізм" не зміг перешкодити початку Другої світової.
Чим не урок для сьогодення? Послаблення зв'язків США з Європою та НАТО може призвести до катастрофічних наслідків. Але чи вчать нащадки уроки історії?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
