Про побиття українських патріотів в Одесі як прояв насильницької русифікації

Нещодавно в Одеській області побили одного з лідерів місцевого Євромайдану, керівника Одеської обласної організації партії "УДАР" Андрія Юсова. Напад відбувся увечері 19 липня коли Андрій з родиною гуляли набережною у селищі Затока. За словами його дружини ці бандити (не менше шести) підійшли до них з вигуком: "Слава Україні!". А коли почули відповідь, запитали у Андрія, чи справді він Юсов, і почалося... Били і погрожували вбити.

Пізніше у міліцейскому відділку їм порадили "не провокувати відпочивальників українською мовою"...

Не так давно у Затоці були і ми. Більшість відпочивальників там говорять українською (Якщо послухати, як вони спілкуються між собою). Місцеві продавці також часто переходять на українську, щоб сподобатися покупцям... Є і вперті русофони. Але де їх немає?

Тому Андрія Юсова били не стільки за мову, скільки за українську позицію. Знали кого б'ють. А українська мова на Одещині невід'ємна від української позиції. Говориш українською – проявляєш позицію. Андрій просто є відомим симовлом і мови і позиції на Одещині.

Це публічне насильство є проявом войовничої русифікації, яка не гребує жодними методами. Чим брутальніше – тим краще. Згадайте відео жорстокого побиття українських патріотів Одеси російським кримінальним шовіністом Марковим (було і вбивство, але іншим разом). Марков з поплічниками били демонтративно, зухвало, працюючи на камеру. І, найголовніше, безкарно... А після цього він ще й став депутатом парламенту України.

Пізніше його посадив Янукович, але зовсім не за це. Нова революційна влада його випустила. Як політв'язня frown emoticon Сигнал суспільству – українських патріотів, коли вони у меншості, можна бити безкарно. Вони здачі не дадуть, а їхня влада у Києві до відповідальності не притягне. А ще вони дуже "відходчиві", як не забудуть, то потрапиш під амністію...

І це системна проблема київської влади усіх часів незалежності. Українські патріоти Криму, Донбасу, Одеси тільки "заважали" київським ділкам домовлятися з регіональними елітами про сфери впливу й врахування шкурних інтересів. Заважали самим фактом свого існування. Як, у зрусифікованому Криму, на Донбасі чи в Одесі є українські патріоти? Та не може бути! А скільки їх? Та хочби й один Юсов, але ж є!!! А насправді їх набагато більше, ніж ідейних російських.

Необхідність мати в команді виразників українських інтересів розумів мер Одеси Едуард Гурвіц. Як єврею, йому була потрібна підтримка українців. А українському Києву – ні. Київ може дозволити собі десятиліттями заплющувати очі на антиукраїнський терор на своїй власній території. Це вже не повзуча русифікація часів СРСР, це русифікація нахрапом, рейдерська, з фальшивим узаконенням нав'язаного статусу. Щоб потім український патріот почув від представника влади пораду – не провокувати відпочивальників українською мовою: (. Бо воно (представник влади) вже так бачить ситуацію – місцева "традиція".

Команда Саакашвілі подає великі надії як одеситам, так і українцям загалом. Але у ній немає жодної людини, яка б чітко асоціювалася з послідовною українською національно-патріотичною позицію. І тільки дуже відірвана від українського національного почуття людина могла взяти собі заступником громадянку країни, з якою ми ведемо війну. І це у той час, коли питанням N1 для національної безпеки є дерусифікація України.

Це не прояв космополітизму, це просто елементарна нечутливість, це на межі національної образи українцям. Здається, київським партнерам потрібно підказати Саакашвілі, що на території, за яку він відповідає, не все так в ажурі, як твердить його PR. У нього під носом продовжують бити українських партіотів. А він у цей час інспектує... Чернігів. Але то вже інша історія.