Круглий Стіл ''Ініціативи 1-го Грудня''
Привіт усім. Вирішив, користуючись нагодою (тобто, нагодою вести блог:-)), подякувати організаторам круглого столу "Ініціативи 1-го Грудня" за запрошення. Для мене це справді велика честь. Справа в тому, що ті сиві борці за свободу Людини та України, що очолили цю ініціативу, колись були друзями, або моральними авторитетами для моїх батьків. До дисидентської позиції батьків на зламі "епохи застою" я ставився з суто підлітковим цинізмом. І ось, минуло цілих тридцять років, і я з глибокою вдячністю маю честь сидіти за одним круглим столом з тими самими людьми, що формували громадянську позицію моїх батьків, усвідомлюючи їх важливу роль у формуванні Українського суспільства сьогодні. Вони довели це право своїм життям, що проходило крізь горнила епох куди більш складних і жорстоких, ніж сьогоднішня.
Я з повагою віддаю їм ініціативу формувати основні положення Української Хартії вільної Людини. Але, та як мене теж покликали до круглого столу, висловлю кілька своїх тез, що витікають з промов та думок інших учасників.
Зі всіх доповідачів можу відмітити Оксану Забужко, Сергія Рахманіна, Павла Шеремета, Олександра Сугоняка та Михайла Винницького.
Зі всього мною почутого та осмисленого виникає наступне:
В першу чергу, незалежно від того, чи наше покоління ще встигне якісно змінити життя в Україні на краще (ми будемо старатися зробити для того все можливе), але напевно за деякий час доля країни та нації залежатиме від наших дітей. Тому виховання наступного покоління українців з наших дітей є нашим першочерговим завданням. І в цьому повністю згідний з пані Оксаною Забужко. Що для того необхідно зробити? Проводьте з дітьми якомога більше часу; Спілкуйтеся з ними на серйозні та історичні теми, їм це безумовно цікаво; Розмовляйте з ними українською (хто не володіє сам, нарешті вивчіть!); Викиньте телевізор (як застаріле знаряддя, що аж ніяк не дає об'єктивної інформації) – моя дитина виросла без телевізора, і її ерудиція від того не страждає; У молодшому віці давайте дітям слухати народну та сучасну етнічну музику (може бути українська, єврейська, циганська, залежно від походження) але обов'язково етнічна – та, що несе культурний код; По можливості, навчіть їх англійської, та шукайте для них можливості інтеграційних виїздів на якийсь час до інших європейських країн.
Друге, витікає з доповіді пана Олександра Сугоняко. Визначимося, чи ми є суспільством споживачів, чи виробників. Обидва визначення можливі, але мають різні стратегії розвитку. Найперше, це взагалі вибрати стратегію. Тому, що постійне збагачення однієї групи населення, яка нічого не виробляє і не збирається, за рахунок іншої, збагачення як самоціль, – це не стратегія. Це автоматично веде до самознищення нації. Роблячи вибір, однак, усвідомте собі, що вільним має шанси стати лиш суспільство виробників. Лиш виробляючи необхідні та неповторні речі, маєш можливість вибирати. Суспільство ж споживачів завжди буде залежним.
Третє, що виникає як наслідок круглого столу. Ініціативна група запропонувала Українську Хартію Вільної Людини і в цьому її місія. Далі справа за нами, ще досить молодими для того, щоб щось змінити, і досить зрілими, щоб не робити помилок. Як будемо міняти наше життя на краще в країні, де правлять ті, хто особисто користає зі своєї влади? Я люблю всіх людей однаково, і тих теж розумію. Але філософія тварини-вегетаріанця у лісі, повному хижаків, приречена на постійну втечу. Щоб щось виробляти, потрібні інші закони. Щоб зробити український Мерседес, потрібні власні: наука, технології, металургія, та ще багато інших речей, які при нинішньому стані економіки, науки та українських законах неможливі.
Як застосувати цю Хартію Вільної Людини на практиці і вийти на інший рівень розвитку українського суспільства? Питання відкрите...
Текст Української Хартії Вільної Людини http://1-12.org.ua/2012/12/08/1421
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
