Нам потрібні великі зміни, інакше ми помремо

Щиро вітаю "Хартію", а також інші підрозділи Сил оборони з успіхом на Купʼянському напрямку. Нам так не вистачало перемог останнім часом.

Я знаю багатьох людей з "Хартії" вже багато років. Це дійсно професійна команда. І, на щастя, не одна в нашому війську, і ці люди, такі люди обовʼязково будуть керувати нашою армією і нашою державою найближчим часом.

Так буде. Я відчуваю ці зміни. Зараз, знаходячись на сході, недалеко від Купʼянська, в занедбаної старої хаті, де купа людей і немає чим дихати, де постійно чутно вибухи, я відчуваю вітер змін напевно краще, ніж десятки маститих блогерів за чашкою ранкової кави в охайному кафе.

Зміни будуть. Їх не може не бути, тому що альтернатива – стагнація і смерть. Тому що ми втомилися в очікуванні змін. Тому що те, що сьогодні відбувається – це не тількі війна, страждання і руйнування. Це також величезна брехня, шалена корупція і терор проти незгодних.

Ми живемо в двох вимірах одночасно: в одному люди героїчно захищають батьківщину, в другому інші люди в той самий час батьківщину грабують і гвалтують. І все це відбувається на наших з вами очах, практично в прямому ефірі, за гучними патріотичними гаслами, за якими так важко буває відрізнити одних від інших.

Нам треба навчитися відрізняти правду від брехні, і, напевно, це найбільш важливе і неймовірно важке завдання, тому що ми вже забули, що таке правда, свобода слова, політична конкуренція і критика.

Ми непомітно і майже свідомо перетворили країну на етичний філіал "руського миру" з притаманними йому непотизмом, авторитаризмом, нехтуванням свободою і правами людини. І все це, звісно, тільки заради перемоги.

Але перемога так і не настала. Тому що не може маленький "руський мир" перемогти великий, як не може маленька радянська армія перемогти велику радянську армію.

Тому нам потрібні зміни. Великі зміни. І це навіть не про вибори, не про політику. Це про світогляд, світовідчуття.

Хто ми?... Що для нас Україна?... За що ми воюємо?... Чи правильно ми воюємо, мобілізуємо, плануємо, призначаємо на посади, витрачаємо гроші?... Яким ми бачимо майбутнє?... Чого ми насправді хочемо?... І що нам слід робити?...

Вітер змін вже дує в обличчя. Не треба його боятися. Не треба від нього відвертатися. Бо той, хто штовхає нас в спину, завжди думає за нас.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.