Чи є у нас план ведення війни?
Їздив на кілька днів до Києва, на допит у ДБР, помітив, що на вулицях стало значно більше патрулів ТЦК, вони перекривали навіть магістральну дорогу. До цього такі облави бачив лише в Харкові. Тобто мобілізація посилюється, і все тими ж методами насильницького примусу до виконання свого громадянського обов'язку.
Я на війні з 2014 року, на службі, офіційно – чотири роки, мені вже майже 58 років, я прекрасно розумію, бачу, що людей в армії не вистачає, але я проти насильницької мобілізації.
Після війни ми ще багато років будемо відхаркувати це "необхідне зло", як називають його багато військових, різних патріотів, і пропагандистів.
Можна було зробити чесно – влаштувати мобілізацію за жеребкуванням, і це автоматично зняло б соціальну напругу, бо навіть найпатріотичніші патріоти чомусь не хочуть йти воювати. Бо кожна людина мріє дожити до кінця війни.
Можна прямо зараз зняти соціальну напругу від мобілізації в суспільстві. По-перше, – прибрати людей у військовій формі з цього процесу, зробити ТЦК цивільними організаціями і запропонувати роботу в них, насамперед, ветеранам.
По-друге, – припинити облави, але посилити відповідальність за ухилення. Тобто, якщо людина отримала повістку, але не прийшла до ТЦК, тоді її шукає поліція (не військові!) і відправляє до суду, а не до ТЦК.
По-третє, створювати з засуджених за ухилення трудові батальйони, які відправляти на фронт для створення укріплень, ремонту пошкодженої інфраструктури. Надати засудженим право мобілізуватися до армії зі зняттям судимості. У людини має бути вибір – в'язниця чи армія. А ті, кого мобілізують силоміць, в армії, як правило, малокорисні.
Кажуть, що план мобілізації збільшили з 30 до 35 тисяч осіб на місяць. Це, зокрема, свідчить про зростання наших втрат. У нас не прийнято про таке говорити, але якщо зростання втрат пов'язане з тим, що армія на деяких ділянках фронту намагається атакувати, про що з помпою повідомляють багато наших ЗМІ та блогери, то всі повинні чітко розуміти, якою ціною даються ці маленькі перемоги.
Мене цікавить, чи є у нас взагалі якийсь план ведення війни?... Якщо для нас здача територій в обмін на ненадійний "мир" є неприйнятною, про що свідчать соціальні опитування, то чи є для нас прийнятною загибель десятків тисяч бійців у спробі утримати ці території?...
Ми повинні дати собі чітку, чесну відповідь. Бо з одного боку ми (суспільство) не хочемо віддавати Донбас, з іншого – не хочемо йти воювати за Донбас.
Повірте, що ті, хто вже багато років воює, вичерпуються. І якщо ми збираємося воювати далі, тоді давайте вирішимо, на які жертви ми готові піти, яких цілей війни переслідуємо.
До речі, чим більше посилюється мобілізація, тим слабкішою стає економіка. Військовий сектор економіки у нас зростає, але він не виробляє продукти харчування, не ремонтує дороги, не будує нічого, а тільки споживає.
Ухилянти – це не тільки зло, це сантехніки, електрики, токарі, трактористи, водії, яких вже майже не залишилося. Чим сильніша мобілізація – тим слабкіша економіка. Зокрема, коли значна частина населення, яка майже не задіяна в економіці – ті, кому до 25 років, або звільнені від військового обов'язку, або виїхали за кордон.
Що тут можна зробити?... – Давно пропоную відновити строкову службу. Строковиків відправляти на охорону західного, білоруського кордону, для охорони узбережжя, важливих державних об'єктів; зі строковиків комплектувати полки ППО, які діють не на фронті. Тим більше, що молодим легше освоїти професію пілота дрона-перехоплювача, і зір у них кращий для стрільби по шахедам.
Відновлення строкової служби дало б нам додатково 150-200 тисяч бійців без будь-якої мобілізації. А молодь отримала б військову спеціальність і досвід.
Ну й останнє. Не секрет, що СЗЧ-шники та ухилянти, як правило, працюють неофіційно, не платять податки, як і їхні роботодавці. І ця величезна чорна діра в бюджеті, яка підриває наші військові зусилля, не дає можливості підвищити зарплати тим, хто воює.
Поки держава не почне системно, а не аврально, вирішувати проблеми мобілізації, нема чого й розраховувати на перемогу у війні, або хоча б на горезвісний "гідний мир".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
