Боротьба з КАБами – найважливіше завдання для утримання фронту
Влада знову, устами Сибіги, заявила, що ми ні за що не віддамо Донецьку область. І в той же час він сподівається на зустріч Зеленського з путіним в Туреччині.
Не розумію, навіщо та зустріч?... Ну, якщо Володимир Олександрович прибʼє антихриста – це одне, це добре, проте не вірю, що він з ним домовиться.
Не піде путін з Донбасу, не припинить вогонь, не вернеться на кордони 1991 року, не віддасть Крим.
Вимога росії відома – віддавайте Донецьку область. Трампу теж не шкода, йому потрібна чергова "перемога". Європа готова нас підтримувати, але навряд чи до зими, побоюючись чергової енергетичної кризи внаслідок російських ударів, обвалу фронту і потоку біженців.
Це, в принципі, відомі речі. Відомо також, що наш ворог теж в скрутному становищі, проте людський і військовий потенціали не співставні – росія ще може обʼявити загальну мобілізацію і закидати нас сотнями тисяч трупів.
Всі чули про дедлайн, який озвучив президент, – серпень. Вимога Трампа.
Так про що говорити з путіним?... І навіщо? Питання залишається відкритим.
Давайте змоделюємо, що буде, якщо ми не погодимся на вимоги Кремля.
Літній наступ ворога навряд чи зламає нашу оборону на Донбасі, але "пояс фортець" ми можемо втратити.
Поступово міста перетворюються на зруйновану "сіру зону". Тактика ворога перевірена часом – сотні КАБів зносять всі будинки, закопують підвали.
Дрони – спочатку шахеди, потім ланцети і молнії, потім фпв, по мірі наближення лінії фронту – контролюють всі переміщення. Довершує роботу артилерія.
Сумна перспектива. Війна вже давно інша, ніж була чотири роки тому, коли в міській забудові можна було триматися місяцями і роками, і навіть не та, коли шли бої за Бахмут. Війна змінилася.
І коли ми кажемо про паритет, або, навіть, нашу перевагу в дронах, ми забуваємо, чомусь, про перевагу ворога в КАБах.
КАБи, носії КАБів, – головна загроза для нашої оборони, якщо не враховувати розумові здібності деяких керівників.
Проти цієї зброї в нас майже немає захисту, бо літаки-носії КАБів тримаються на відстані від наших засобів ППО, а сотні, тисячі КАБів збивати просто нічим.
І якщо ми змогли – за допомогою дронів – нівелювати перевагу ворога в бронетехніці, в артилерії, в піхоті, то небо, на жаль, не за нами.
Якщо ми хочемо втримати Донецьку область і зупинити просування ворога на інших напрямках, нам потрібно відвоювати небо, бо КАБи руйнують все – будинки, підвали, укріплення, інфраструктуру, залишаючи після себе вижену землю.
Проблема не нова. На початку вторгнення росіяни намагалися закидати нас звичайними авіабомбами, але швидко отримали по зубах, втратили декілька десятків літаків, і вже наприкінці 2022 року перейшли на атаки КАБами – ті ж бомби, але з крилами і модулем наведення по сигналах супутникової навігації.
Спочатку КАБи літали не далеко, і їх навігація доволі легко придушувалася. Але зараз дальність може досягати вже сімдесяти кілометрів, а модулі корекції значно складніше придушити.
До того ж, коли КАБ летить на місто, помилка в навігації приводить до того, що він влучає в іншу будівлю, а не в заплановану ціль. Від цього не легше...
Памʼятаєте, в минулому, позаминулому роках намагалися боротися з носіями КАБів за допомогою "Петріотів", підтягнутих до лінії фронту. Ворог дійсно втратив декілька бортів фронтової авіації, але швидко зробив висновки, і почав полювати на наших зенітників. І цю роботу довелося згорнути.
Але зараз я нагадаю інші рецепти, способи боротьби з КАБами, які чомусь сьогодні широко не практикуються.
Ідея не нова – вбивати носії КАБів ще на аеродромах.
В травні 2022 року ми, тоді ще добровольці, конструктори БПЛА, почали розробляти безпілотник "Спис" саме для знищення літаків фронтової авіації ворога на аеродромах.
Були успішні атаки; активно атакували аеродроми ворога і інші підрозділи deep strike. Ми всі бачили фотографії знищеної авіації на аеродромах, зруйнованих складів з КАБами.
Але вже довгий час зусилля безпілотників Сил оборони направлені, переважно, на руйнування російської нафтопереробки, заводів хімічної промисловості, портової інфраструктури, а не на боротьбу з носіями КАБів.
Тому, напевно, є декілька причин: по-перше, політичне, стратегічне рішення, намагання зруйнувати фінансове підґрунтя війни; по-друге, атакувати аеродроми стало значно важче – ворог посилив їх захист засобами ППО і РЕБ, побудував захисні споруди для літаків.
І це якраз і свідчить про пріоритети ворога. Будь-який нафтопереробний завод відновляє свою роботу після атаки наших дронів в середньому за 3 тижні. А літаки бойової авіації будуються місяцями і коштують дорожче збитків нафтопереробних заводів. Не кажучи вже про те, що зменшення кількості атак КАБами внаслідок ураження носіїв може привести до радикальних змін на фронті не на користь росіян.
Це відома логічна задача Абрахама Вальда, математика, який у роки Другої світової війни використовував статистичні методи для вирішення проблеми зменшення втрат американської бойової авіатехніки.
Вальд проаналізував тисячи пошкоджень бомбардувальників, які повернулися з бойових завдань, і сформулював свою "помилку вижившого" – додатково бронювати потрібно не ті місця, в які влучили снаряди повернувшихся додому бомбардувальників, а ті, в які влучили снаряди зенітної артилерії, через що вони не повернулися.
Так само і в нас. Запалювати нафтопереробні заводи – це добре, корисне і яскраво. Проте, без боротьби з авіацією ворога на аеродромах ми ризикуємо програти війну.
Що робити?... – Бити по аеродромах ворога всім, що є постійно. Бити дронами, бити закордонними ракетами, бити "паляницями", бити "фламінгами" – нехай покажуть де вони є, бити "Сапсанами", бити розрекламованою балістикою Штілермана, бити "Павутиною" СБУ. Бити святим духом, якщо це допоможе.
Зі свого досвіду: навіть якщо під час нальоту дрони не вразять літаки на аеродромах, будуть збити, однаково атака призведе до зриву вильоту авіації ворога, і менше КАБів прилетить до нас.
Напередодні відомої Курської операції ми декілька разів наносили удари дронами "Спис" по фронтовій авіації ворога на Курському аеродромі, через що противник був змушений відвести частку літаків і вертольотів на інші аеродроми, і тиск на наші сили вторгнення зменшився.
Боротьба з КАБами – це поєднання розвідки і математики з нанесенням ударів. Ми в своїй роботі враховували все: кількість авіації на аеродромі, кількість льотчиків, які запаси КАБів, можливості обслуговування літаків, як часто і з какою періодичністю вони можуть виконувати бойові завдання. І тоді тільки залишається в потрібний час наносити удари, щоб не дати їм можливість злітати, знищувати літаки, руйнувати злітно-посадкові смуги.
Під загрозою знищення авіації ворог змушений перекидати літаки на інші, більш віддалені аеродроми, а це не просто інша парковка, тому що зміна локації потребує налагодження сервісного обслуговування літаків, поточних ремонтів, переміщення зброї і сотень технічних фахівців. Це також зменшує кількість повітряних атак для нас.
Ну і перекидання авіації в тил зменшує кількість КАБів, які літаки можуть донести до наших позицій за виліт, бо їм потрібно брати більше палива на більшу відстань. І це знову плюс для нас.
Проблему КАБів треба вирішувати. Це важливіше, ніж робити гучні заяви, що ми не віддамо українськи землі. Щоб не віддати – треба мати умови і засоби.
На жаль, наш підрозділ, якій наносив удари по носіях КАБів – так званий "підрозділ Касьянова" – знищили вороги України після наших нальотів на москву.
Тепер вони намагаються нас остаточно дискредитувати і запроторити до вʼязниці за надуманими звинуваченнями. Кажуть, у тому числі, що літаки погані...
Ну, Ок. Більше сотні літаків і катапульти гниють на складах. – Давайте перевіримо, наскільки вони погані.
Давайте знищувати носії КАБів. Відмова – саботаж і державна зрада.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
