Європейські цінності і Україна
Спитайте в українця, чи хоче він жити, як у Європі? Ну, так, звичайно, хоче. А що таке європейські стандарти життя? Це заробітки, як у німців, або, принаймні, як у поляків. А ще – гідна пенсія, зручний транспорт, затишні міста та села... Безперечно, все це – з категорії європейських цінностей і важливих надбань Європи. Та чи означатиме високий рівень матеріального забезпечення те, що ми одразу почнемо жити, як у Європі? Адже у Катарі чи Арабських Еміратах мають на душу населення набагато більше прибутків, ніж у деяких країнах Європи... Думаю, що коли ми говоримо про європейські цінності, мова не йде лише про матеріальні потреби.
В основі економічного та соціального процвітання Європи лежить перш за все культура, цивілізація. Саме Європа створила сучасний світ таким, яким він є, саме тут були закладені основи сучасного державництва, громадянського суспільства, ефективної ринкової економіки, системи соціальної справедливості.
Європейська історія – це історія війн, перемог, технічних досягнень, але передусім – це історія народження ідей, цінностей і великої культури. Саме тому Європа виглядає такою привабливою для "інших світів".
Сьогодні в Україні пропонують провести різні "продвинуті" європейські реформи. Але як на мене, їх не зможе реалізувати поки що жодна влада, адже цінності у нас з Європою, на жаль, різні. Україна не зможе інтегруватися до Європейського Союзу, допоки українське суспільство не почне інтегруватися в європейську систему цінностей. Допоки ми з вами не почнемо такі цінності поділяти і сповідувати.
Це красномовно доводить досвід країн Східної Європи. Вони досягли успіху у своїх реформах не тільки тому, що просто щиро хотіли повернутися до європейської родини, а тому що приєдналися до європейських цінностей.
Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Румунія – усі ці країни стали частиною європейського світу завдяки тому, що змогли визначити свою ідентичність, свою позицію в світі як європейські країни.
І наша держава зможе відбутися як європейська, коли припинить метушитися між двома виборами і не буде більше гратися картою поділу між Сходом та Заходом. Такий поділ не дозволяє Україні рухатися вперед і є однією з ключових причин нестабільності в державі.
Нам необхідно набути власної ідентичності – визначитися з тим, хто ми такі, куди йдемо, що нас об'єднує? Тоді ми точно станемо успішною країною.
Політичні партії, які прагнуть влади в Україні, базуються на прагматичних і короткострокових інтересах. І допоки в державі переважатиме такий підхід, ніяких позитивних зрушень не буде. Держава має будувати суспільство на основі спільних цінностей. Тоді в країні з'являться справжні політики, справжні партії і пройдуть справжні реформи.
Тому сьогодні так важливо визначити цінності, які здатні об'єднати Україну. Об'єднати Схід і Захід, молодь і представників старшого покоління, українців і росіян, поляків і угорців, кримських татар і білорусів. Усіх тих, хто живе в Україні.
Сама історія довела, що найпотужніший об'єднавчий потенціал мають європейські цінності. Вони приваблюють людей не лише в Європі, а й в усьому світі – в Азії, Латинській Америці, на Близькому Сході. І можна вести довгі дискусії з будь-якого приводу, але факт залишається фактом: усі успішні країни – це країни, що прийняли європейські цінності.
Перша з цих цінностей – демократія. В Європі вона жива з античних часів. Афінська демократія у свідомості європейців – символ народовладдя, коли політику держави формує воля більшості. Тож чи може Україна претендувати на місце у сучасному європейському домі, коли сьогодні влада не дослухається до суспільної думки, а наказ чиновника стає сильнішим за волю громади?
Згадаймо й про те, що серед ключових демократичних норм – права та свободи людини. Не побудують громадянське суспільство залежні, не вільні у своєму виборі, не захищені законом люди. У свою чергу країна, яка не забезпечує права й свободи людини, країна, де ці права й свободи брутально порушуються, ніколи не зможе стати частиною європейської спільноти.
Рівність прав усіх людей – це та демократична норма, яка давно утвердилася в Європі, але досі ніяк не приживеться в Україні. Ми маємо численні привілеї для одних і цинічне ігнорування прав інших. Неправедний суд і швидка розправа над невгодними – ось наші реалії. Не вдасться переконати Європу, що членом ЄС має стати країна, де утвердилися такі порядки.
"Dura lex, sed lex", - наголошує латинська формула, яка досі прикрашає судові установи європейських країн. "Закон суворий, але це – закон", - ось що вона означає. А тепер спитайте українських громадян, чи діяльність наших судів відповідає цій тезі? І почуєте у відповідь, що в нашому суді правий найсильніший, тобто, представник влади. Він же – найбагатший. Якщо римське право – основа європейської цивілізації, то українська Феміда "права" часто ігнорує Закон.
Кожен представник влади у Давньому Римі мав чітко визначене коло повноважень і відповідав за свою діяльність. Це і нині є основою сучасної політичної системи Європи. Реальна, а не декларована основа політичної системи України – егоїзм, брехливість, безвідповідальність так званих політиків. Можна не сумніватися, що за наявності такої системи Євросоюзу ми не потрібні.
Приватна власність та ринок – це поняття, які у нас і в Європі розуміють по-різному. Цінність і недоторканість приватної власності – запорука економічного зростання європейських країн. Їхня ринкова економіка побудована так, щоб міцнів заможній середній клас – основа держави. Це забезпечує не лише високий рівень життя, але й гарантує соціальний захист людей в Європі, яка і тут є взірцем для багатьох країн світу.
Нам здається неможливим, що багатьом громадянам Євросоюзу вигідно жити, отримуючи соціальну допомогу. Вона забезпечує пристойний рівень життя. Для нас це фантастика, хоча б тому, що в України не можна прожити не лише на соціальну допомогу, а й на зарплату чи пенсію.
Не почувається у нас комфортно і приватний власник, якого душать поборами, тероризують перевірками, "ставлять в умови", коли він для себе має вирішити: або давати хабара, або закривати справу. До того ж, будь-яка нова постанова найвищих або й місцевих органів влади може означати, що "правила гри" раптово змінилися і на прибуток дрібному підприємцеві можна не розраховувати.
Багато буваю за кордоном. Знаю, що в країнах Євросоюзу можна взяти кредит, відкрити свою справу і вести її чесно і з прибутком. Там нікому з представників влади не спаде на думку провокувати підприємця на порушення законодавства, щоб потім його на цьому ж і "спіймати" з вигодою для себе. А кому не відомо, що в Україні стали нормою рейдерські захоплення підприємств? Що порушення конституційної норми про право на власність – це вже звична й навіть буденна справа? І скажіть, який інвестор – свій чи закордонний – захоче підтримати державу, яка реалізує такі ось "проекти розвитку" підприємництва?
Ми говоримо й про те, що моральним компасом для десятків поколінь європейців стали християнські цінності. Це – одна із основ духовної культури Європи.
В Україні я помітив одну показову тенденцію: і у великих містах, і в маленьких селах дедалі частіше з'являються "начальницькі" церкви. Говориш з кимось із місцевих жителів, вони пояснюють: "Оцю церкву збудував колишній міністр такий-то, а ту – великий керівник з області. Це земляки наші. За свої гроші звели". Однак мораль не в тому, щоб будівництвом церкви "за свої гроші" прикрити власні службові злочини, а в тому, щоб дотримуватися християнської моралі. Щодня!
Сила Європи – це ті непорушні цінності, завдяки яким вона і понині залишається найвпливовішим центром світової цивілізації. А єдність цих цінностей – фундамент, на якому стоїть Європейський Союз.
Не будемо забувати, що єдина Європа – це не лише геополітика та економіка. Це готовність йти на розумний компроміс, щире бажання уникнути конфліктів через мовні, культурні, етнічні, конфесійні особливості націй. Цьому нам треба вчитися.
Цього року ми знову почуємо від представників вищих органів влади, що вони готові "будувати Європу в Україні". Багато урядів багато разів нам це обіцяли. Залишилося перейти до справи: сприйняти європейські цінності, близькі і зрозумілі кожній людині, а потім законодавчо і на практиці підтвердити, що ми, нарешті, почали розглядати їх як норму життя.
Саме це і буде справжнім початком розбудови сучасної європейської держави з гордою назвою Україна.
