Захистити НАШ Київ
Кожен киянин відчув на собі, що таке хаотичний розвиток міста. Коли ти зранку не можеш вчасно доїхати на роботу через затори на дорогах. Коли нерегулярно ходить громадський транспорт, а стан автобусів, вагонів метро і особливо маршруток лякає. Це коли в тебе під вікнами можуть зненацька "вліпити" нову висотку. Коли систематично і безжально знищують зелені зони та історичний центр. Це, врешті решт, коли рідний і улюблений з дитинства Київ ти впізнаєш тільки за старими фотографіями.
В середині березня у Будинку кіно зібрались представники громадських організацій, ініціативних груп та органів самоорганізації, політичних партій і експертних структур, активісти, які борються за збереження української столиці.
Ці збори показали, що громадянське суспільство в Києві пробуджується. До активності його спонукають дії влади. Адже сьогодні, як ніколи, ми змушені ставати на захист вже не тільки власних дворів та дитячих майданчиків і скверів. Ми повинні – в першу чергу – захистити НАШ Київ, бо бачимо його системне нищення.
Генеральний план столиці до 2025 року – це схема розвитку міста на найближче десятиліття. Це стратегічний документ, який стосується всіх жителів. Але думкою самих киян щодо якості документу влада Попова Черновецького якраз і не поцікавилась. Їм байдуже до думки громадян, адже в їхньому розумінні Генплан – це чергова галочка під вибори, іще один піар-проект.
Я та мої колеги знаємо, як складно бути почутими цією владою. Фракція "УДАР" у Київраді чи не єдина послідовно з 2006 року відстоює інтереси киян. Ми намагаємося повернути місту вкрадені гектари, захоплені рейдерами від влади приміщення і об'єкти. Ми захищали від розбазарювання київську землю та майно. Не голосували за незаконні рішення, блокували трибуну, оскаржували скандальні голосування. Наша фракція єдина, хто звернувся до суду у зв'язку із роздачею землі 1 жовтня 2007 року, коли прочерновецька більшість Київради роздала майже 1/3 площі Києва у приватні руки (нині ця більшість у повному складі перейшла у спадок Попову і ухвалює все, що спускають з КМДА).
Сьогодні влада під тиском громадськості і під нашим тиском робить голосні заяви про начебто повернення вкрадених земель та майна. Але, насправді, Генплан-2025 – це узаконення всіх цих крадіжок. Узаконення того, проти чого кияни протестують і чого вони не сприймуть ніколи.
Тобто, вся земля, яку роздавала "молода команда" Черновецького, тисячі гектарів зелених зон, престижні ділянки в центрі столиці, будівництво на яких є грубим порушенням законодавства та попереднього Генплану, сьогодні або мають прив'язку до проектів забудови, або позбавлені захисного статусу. Це вже відомі хитрощі. Зрозуміло ж, якщо ділянка не має статусу зеленої зони – її забудують. І прізвище забудовника для киян не має значення: нова-стара команда "повертає" землю, відбираючи у одних, щоб передати іншим – своїм.
На сьогодні не проведено аудит виконання попереднього, затвердженого до 2020 (!) року, Генерального плану. Не завершено суди щодо повернення розданих земель. Може, спочатку слід було б порадитися з киянами – а чи є потреба у новому Генплані, якщо старий не виконали? Це документ виключно київської влади, а не киян.
Чи є нинішній голова КМДА самостійною фігурою? Адже він – призначений Банковою адміністратор, який, на моє переконання, повністю залежний від Партії регіонів. Кияни не обирали його – тому він і не вважає себе зобов'язаним чи підзвітним жителям міста. У нього інші начальники.
Але вихід з такої ситуації є. Це перевибори столичного голови і депутатів Київради. Чесні та прозорі вибори, коли кияни зможуть обрати своїх керівників. Це повернення меру всіх повноважень – щоб він управляв містом, а не був англійською королевою. Це вибори мера у два тури, бо міський голова повинен отримати підтримку переважної більшості киян, а не 10% стимульованих гречкою виборців.
Інших виборів, які сьогодні готують регіонали, з фальсифікаціями та адмінресурсом, у розпал сезону відпусток, ми не визнаємо. Бо їхній результат вже написали на Банковій. А з нами граються – картинками "діяльності" Попова, вбиваючи у підсвідомість киян, що тільки він, Попов, працює і стане мером. Що, нібито, іншого вибору немає. І ми всі знов – об'єкт брутальних маніпуляцій.
А вибір є! Влада боїться тільки нашої свідомої, активної позиції і єдності. Або ми разом повернемо Києву реальне самоврядування, або ж погодимося, що українська столиця – це філія Адміністрації Президента.
Київ – наше місто. Ми знаємо як його розвивати. Нам не потрібні призначені "варяги", які дбають лише про спокій і комфорт своїх партійних покровителів. Кияни мають самі зробити свій вибір. І разом ми повинні його захистити.
Точно знаю, що саме громада, громадянське суспільство змінить ситуацію в Києві дуже швидко. І це буде початком змін в Україні.
