Новий курс України – потрібні зміни
"Україні потрібна докорінна зміна управління державою та підходів до формування політики. Бо нинішня система не робить країну сильною та успішною, а, навпаки, слабшою, біднішою і відсталішою" – це головний лейтмотив Форуму, під час якого Юлія Тимошенко представила Новий курс України.
Тільки факти нинішнього стану – 118-те місце України з 137 країн за якістю ефективності публічних інституцій, 138-ме місце з 156-ти країн за рівнем щастя, масова міграція українців за кордон і бажання приєднатись до них 54% (!) молоді. Список можна продовжити зниженням рівня життя населення, високим рівнем корупції, контрабанди, зовнішніх боргів, занепадом промисловості, браком інвестицій тощо.
Багато хто скаже "в країні війна, тому це не дивно". Але у книзі "Чому нації занепадають?", вчені доводять, що ні географія, ні сусідні країни, ні історія, ні ресурси, ні навіть війни не є доленосними у житті країни. Абсолютно кожна країна може збудувати успішну державу¸ реформуючи свої політичні, економічні, державні інституції, змінивши умови суспільного договору, який їх визначає.
Як приклад – повоєнна Німеччина, яка була у руїнах і мала перетворитись на сировинну країну згідно "плану Маргентау". Та канцлер Конрад Аденауер і економіст Людвіг Ерхард зламали цей план зміною системи управління. Як наслідок, за 5 років ВВП Німеччини зріс майже на 70%, значно обігнавши довоєнний рівень.
"Економічне диво" стало можливим і в Сингапурі завдяки зміні системи Лі Куан Ю, у США – завдяки новому курсу Рузвельта. Якщо змогли ці країни, то чому не може й Україна?
Але для цього Україні потрібні не пусті передвиборчі гасла, а нова стратегія, новий курс, нові смисли. Бо без зміни курсу та перезавантаження системи управління, ми й далі рухатимось по колу, як "поні у цирку".
"Новий курс України", представлений Тимошенко – це перша глибинна пропозиція зміни підходів до управління державою, заявлена політиком загальнонаціонального масштабу, що має найбільшу підтримку в українському суспільстві.
Боротьба не пустих гасел, а конкретні ідеї та смисли – ось нова якість дискусії з експертами, громадянським суспільством і кожним виборцем.
Отже, що пропонує Юлія Тимошенко?
Парламентська республіка
Україна має стати парламентською республікою "канцлерського" типу.
Іншими словами – необхідно прибрати дуалізм у владі. Вже перезріла необхідність переходу від запрограмованого протистояння "президент-прем'єр" до більш сильної, чіткої і дієвої системи.
Побудова влади на парламентській основі із точним розподілом повноважень, без дуалізму, і фактичне обрання лідера політичної сили-переможця виборів на посаду Прем'єра (канцлера), який буде керівником усієї виконавчої влади – це шлях України до успішних європейських демократій.
Дуже показовим є оприлюднений Юлією Тимошенко аналіз 30-ки найуспішніших країн світу із найвищим рівнем ВВП. Більшість із них – країни із парламентською формою правління, що видно з інфографіки. Виключення – США і Корея.
У той же час, одні із найбідніших і найвідсталіших країн – країни з президентською та змішаною формою правління, і лише три – з парламентською.
На сьогодні в Україні аномальна ситуація – керує виконавчою владою Прем'єр-міністр, а всіх керівників виконавчої влади на місцях (голів ОДА і РДА) призначає Президент.
То чиї команди будуть виконувати місцеві керівники? Звідси і початок усіх проблем. Президент стає реальним керівником виконавчої влади, але відповідальності нести не хоче, перекладаючи проблеми на уряд або парламент.
Теж саме і з судами, які ніби-то незалежна гілка влади, але реально залежні від "телефонного права" з Банкової. Додайте до цього вплив на виконавчу владу і парламент – і ми отримаємо узурпацію влади. Або коли суди є залежними від президента, який впливає на виконавчу владу на місцях.
Я вже не кажу про ціну прийняття рішень однією людиною для всієї нації за повної відсутності механізмів стримувань і противаг. Зокрема, таких як законодавча можливість імпічменту, що прописана в Конституції, але механізмів її реалізації немає жодних.
При формуванні парламенту Юлія Тимошенко запропонувала наслідувати приклад Франції і Італії, де низький прохідний бар'єр і де депутатів обирають у два тури.
Прохідний бар'єр у 1,5-2% у першому турі допоможе оновити парламент і допустити молоді партії. А в другому – обрати партію більшості і партію меншості, до яких зможуть приєднатись інші партії. Після чого лідер партії більшості очолює і пропонує склад Кабінету міністрів.
При цьому парламентська опозиція матиме реальний статус і зможе створювати ТСК, формувати Рахункову палату, обирати віце-спікера і не менше, ніж 1 день у місяць формувати свій порядок денний.
І рецепт проти кнопкодавства – встановити у ВРУ біометричну систему голосування.
Пряма демократія
Конституцією чітко визначено, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. На жаль, сьогодні "пряма демократія" для більшості українців – це вибори раз на 5 років, коли люди обирають президентів і політичні партії. І на цьому про джерело влади забувають, згадуючи лише перед наступними виборами.
Юлія Тимошенко пропонує докорінну зміну суспільного договору і посилення громадянського суспільства.
Інтелектуально сильні люди, моральні і духовні авторитети, громадські діячі мають включитися у процес творення суспільного договору, обговорення стратегії та управління державою через всеукраїнські асоціації, які об'єднаються за профілями і увійдуть у Національну асамблею самоврядності (НАС).
Функції асоціацій:
- право законодавчої ініціативи за своїм профілем;
- кадрові пропозиції;
- нагляд за виконанням нормативних актів;
- накладення "вето уваги" на 10 днів на закони і рішення уряду для консультацій і досягнення консенсусу.
Головна мета – залучити хедлайнерів до вироблення, ухвалення і контролю за виконанням рішень, які їх стосуються. Таким чином – у момент прийняття рішення парламентом, або урядом усі зацікавлені особи будуть чітко розуміти, що їх очікує і як це працюватиме. Рішення – перестануть бути "громом серед ясного неба" для громадян і будуть на порядок якіснішими.
Антипопулізм
Юлія Тимошенко побудувала свій виступ так, аби чесно поговорити з людьми про виклики, які стоять перед Україною та необхідність переходу до інклюзивних інститутів, що зможуть дати швидкі зміни для країни.
Вона не говорила гаслами. І не обіцяла, що прийде і закінчить війну за лічені години, або, що вмить життя "буде як у раю".
Навпаки – запросила до широкого обговорення за напрямами, щоб уже зараз напрацювати пакет законодавчих змін, які будуть втілені вжиття, після приходу до влади.
Майбутні форуми і дискусії стануть основою для створення 4 платформ Нового курсу України.
Перша стосуватиметься вироблення твердого шляху до миру в Україні і виходу зі стану війни, повернення Криму, відбудови Донбасу, повернення переселенців і захисту ветеранів.
Друга – вироблення спільного суспільного договору.
Третя – побудови нового економічного курсу.
четверта – формування гармонійної екосистеми життя, за якої кожна людина почуватиме себе стабільно і щасливо.
Крим і Донбас
Юлія Тимошенко почала і закінчила свій виступ на форумі із питання досягнення миру на Сході України, завершення війни, відновлення Донбасу та повернення Криму.
На початку виступу вона заявила, що членство в ЄС і НАТО залишається стратегією України. І звідси випливають усі безпекові питання. Про те, що РФ – агресор і, що без повернення Криму не може бути миру.
Україні потрібно повернутись до підняття на всіх дипломатичних рівнях питання відновлення перемовин з підписантами Будапештського меморандуму. Не можна допустити, щоб нові угоди зі скорочення чи припинення ядерного озброєння у світі підписувалися "на звороті" Будапештського меморандуму.
Мир буде легше досягти, коли війна перестане бути ширмою для корумпованої влади і її невдалої політики, а також заробітком для кількох людей. Коли на Донбас зайдуть миротворці ООН на умовах України.
Більше того, нам треба думати не тільки про повернення миру на Сході України, а й про створення міжнародних фондів для відновлення і розвитку Донбасу, повернення туди 1,5 млн тимчасово переміщених осіб, реабілітації та достойного життя ветеранів війни.
Старт великої дискусії покладено. Можливості для реалізації цього амбітного плану – Нового курсу України – абсолютно реалістичні. І будемо сподіватися, що поки велика "українська жаба" буде зайнята наступанням на "традиційні українські граблі", з'явиться вікно можливостей для таких потрібних змін.
