Садок вишневий коло хати, а ми всі в НАТО, в НАТО, в НАТО... Українська мрія
Ідеї української мрії, національних інтересів та цілей української держави недостатньо розроблені. Треба долучитися до їхнього розвитку.
Наша національна мрія нерозривно пов'язана з європейським вибором українців, а отже, і з повноправним членством в НАТО та ЄС. Державі потрібен євроремонт – приведення умов життя громадян і механізмів управління державою до європейських стандартів. Держава має бути заможною і процвітаючою. Не повинно бути кордону між Україною і Шенгенською зоною – наш кордон заслуговує на статус кордону Європи – до Гібралтару і Північного моря. Саме за це ми майже одностайно проголосували на референдумі 1991 року.
Чиновники не мають брати хабарі і красти, країна зобов'язана покінчити з ганебним лідерством у світі за рівнем корупції та тіньової економіки.
Потрібно приборкати епідемію СНІДу, наркоманії та туберкульозу. Треба створити європейські умови для пенсіонерів і дітей. Умови, які нині існують у найбільш розвинених країнах, що об'єдналися в ЄС і НАТО.
Чому Україну не запросили на саміт НАТО, який розпочинається сьогодні? Бо це – сімейна зустріч: тільки для членів клубу. Сусідів і партнерів цього разу не запрошують. А ми, на відміну від таких же постсоціалістичних країн (православних Болгарії і Румунії, католицьких Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, мусульманської Албанії) досі не є членами цього клубу. Хоч круть, хоч верть, а відповідаємо далеко не всім критеріям членства у цій елітній організації. До того ж не маємо єдності в питанні щодо європейського вибору...
Хто нам заважає здійснити цей вибір? Це п..., які не дають нам нормально жити. Це ті пани, які зацікавлені, щоб у державі був високий рівень корупції та тіньової економіки – найкраще середовище для клептократії. В Україні ще не все вкрадено, не все прихватизовано. Окрім того, сильна держава, яка живе за європейськими правилами, неодмінно спитає, звідки походить їхнє багатство і не залишить безкарними злочини.
Пишу це під сильним враженням від зустрічі з моєю тіткою Раєю з Кременчука, 77 років, яка вчора гостювала у нас. Розгорнулася справжня баталія між нею і моїм татом щодо питання членства України в НАТО. За декілька годин ми таки переконали рідну людину, що вступ до НАТО – на благо їй особисто й особливо її внукам. Це дає їм шанс стати повноцінними європейцями, забезпечити собі гідні умови життя.
Тоді добре цвістиме і садок вишневий, і добре працюватиме Інтернет та супутникова антена, єднаючи нас із глобальним світом. А хата буде надійно захищена...
P. S. Заголовок ми народили спільно зі славним спадкоємцем героїв Карпатської України Павлом Чучкою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
