Виконую обіцянку

Позавчора я пообіцяв пану "MontyPython" розмістити в блозі копію свого диплому про вищу освіту. При цьому я пропонував йому укласти угоду: я розміщую копію свого диплому, а він – припиняє з'являтись у мене в блозі. Я не дочекався від нього реакції на свою пропозицію, але маючи звичку виконувати свої обіцянки, все ж таки розміщую копію свого диплому.

Можу сказати, що відповідаючи в Секретаріаті Української народної партії за інформаційно-аналітичну діяльність, я вніс пропозицію розмістити на партійному сайті копії дипломів про вищу освіту та наукову ступінь всіх членів Центрального проводу. Сподіваюсь, що найближчим часом ця ідея буде реалізована, і кожний бажаючий зможе не тільки вивчити їх, але і перевірити їхню достовірність. Впевнений, що на відміну від деяких інших партій, серед членів Центрального проводу УНП, осіб з "липовими" дипломами не має.



Враховуючи ахінею, яку, з якимсь маніакальним натхненням, повторюють бютівські штабісти, дозволю собі зробити деякі коментарі щодо своєї вищої освіти та окремих сторінок свого життя.

Я навчався за спеціальністю "Планування народного господарства" на вечірньому факультеті Київського інституту народного господарства, а не на заочному, про що колись, під час рейдерського захоплення, написав один з авторів замовних статей, а зараз постійно пишуть бютівські штабісти.

Чому я вився на вечірньому факультеті, а не стаціонарі – тому що вже з 9 класу жив сам, і був змушений зразу після школи самостійно заробляти собі на життя. Вижити і в радянські часи на стипендію було нереально. Для того щоб допомогти бажаючим перевірити чи навчався я в "Наргоспі", і як я там навчався, можу сказати, що моїм викладачами були, вже згадуваний мною, Сергій Оксанич (читав курс "державні фінанси"), Сергій Степаненко (читав курс "політекономія"), нині він проректор з науково-педагогічної роботи, Василь Овсієнко (викладав "вищу математику"), який і донині працює на кафедрі вищої математики. Для тих, хто навчався в Наргоспі, це ім'я багато, про що скаже.:-)

З січня 1987 року я почав працювати оператором ОЕМ в "Укрголовпостачсистема" (обчислювальний центр Держснабу України). До речі саме там я познайомився з нинішнім головою правління Укрсоцбанку Борисом Тимонькіним, з яким з того часу зберігаю досить дружні стосунки. З 26 квітня 1990 року я почав працювати за спеціальністю – в планово-економічному відділі Київського міського управління Житлосоцбанку України. У серпні 1992 року перейшов працювати в Національний банк України. Це був час, коли в Україні мало хто знав про функціонування ринковою економіки.

До речі в тому ж таки 1992 році я познайомився з Віктором Андрійовичем Ющенком, який тоді працював заступником голови правління АПБ "Україна" і відповідав за розвиток мережі філій та відділень банку. Тобто той, хто хоча б трохи знає механізм діяльності банку, зможе зрозуміти наскільки пан Ющенко був далекий від поточної операційної діяльності тієї фінансової установи. Це щодо паскудних звинувачень на адресу Ющенка щодо його провини в розкраданні та банкрутстві банку "Україна". Але про мої стосунки та моє ставлення до пана Ющенка якось іншим разом.

Я розумію, що розміщення копії диплому про вищу освіту та розповідь про деякі сторінки біографії не зупинить штабну бютівську свору від потоків бруду та інсинуацій на мою адресу. Зі свого боку можу сказати, що їхнє поливання брудом не зупинить мене, і я надалі робитиму все, аби не дозволити захопити всю владу в країні бютівському угрупованню, члени якого, як відомо, славляться вбивствами, особливою "любов'ю" до дітей, рейдерським захопленням приватного та державного майна, розкраданням мільярдів бюджетних коштів, скупкою суддів оптом та в роздріб та іншими не менш вражаючими "подвигами".