Ми та Вони (відповідь на закиди народного депутата України Оксани Білозір)
В мене було дві вагомі причини задати десять дуже нагальних і ділових питань Президенту України Віктору Ющенку за кілька днів до його візиту в Канаду. По-перше, я хотів започаткувати серйозну дискусію. По-друге, я робив це для того, щоб Ющенко не мав нагоди знову почути традиційне, некритичне схвалення з вуст української діаспори через небажання людей задавати йому складні питання.
Нерозбірливість Президента у союзниках, невміле керування країною є очевидними для будь-якого тверезо мислячого українського чи західного політичного оглядача. Цей факт ще виразніше проявився у некоректній та інтелектуально безсилій відповіді на мої "Десять запитань" від імені співачки і депутата Оксани Білозір. Зайве свідчення тому більше півтори сотні відгуків дописувачів мого блогу на "Українській правді", в яких висміювалася невдала спроба атакувати мене за мої "Десять запитань" до Президента.
Я схиляюся до думки більшості дописувачів про те, що Білозір навряд чи власним розумом додумалася до невиважених формулювань відповідей (у вигляді запитань) на мої "Десять запитань". Швидше за все, це було написано згідно інструкцій відповідних служб Секретаріату Президента та з відома глави Секретаріату Віктора Балоги. Аргументами на користь цього припущення може бути те, що Білозір – одна з десятки депутатів НУ-НС, які увійшли до нової пропрезидентської партії "Єдиний Центр" і яку тепер фактично очолює сам Балога. До того ж, у "Десяти питаннях" я тричі критикував Балогу як де факто виконуючого обов'язки неконституційного віце-президента.
Найбільша яку допустила Білозір коментуючи мої питання, відобразила радянський стиль мислення і пропаганди, що так виразно постає у словах і вчинках саме Балоги. На мою думку, ставити сьогодні, в нинішній ситуації питання про те, чи мають іноземці право критикувати Україну, як це зробила пані депутат, є просто смішним, примітивним і лицемірним прийомом.
Однак мені все таки хотілося б з'ясувати, чи Президент справді вважає морально виправданим використання главою його секретаріату (або ж "технічним працівником" за визнанням самого Ющенка) радянського "новояза" і таврування прем'єр-міністра Юлії Тимошенко як "фашистки"? Сам факт повернення до радянського сленгу знову прикро вразив мне, так само як в лютому 2001 року, коли Кучма, Плющ та Ющенко у "відкритому листі" звинуватили учасників антикучмівських акцій протесту у "фашизмі". Ющенко досі не вибачився за той лист. А Плющ, залишаючись опонентом Тимошенко та ухилившись від підписання коаліційної угоди між НУ-НС та БЮТ, судячи з усього продовжує захищати це ганебне твердження. Радикальні політичні погляди та зростаюча нетерпимість до критики спричинила зростання загрози політичних переслідувань з боку Секретаріату Президента. Це добре видно на прикладі сфабрикованих кримінальних справ проти керівників "Народної Самооборони" Давида Жванії та Юрія Луценка, а також проти членів БЮТ. Чи станемо ми свідками появи нових дисидентів і перетворення України на "балогостан"? Зокрема, повернення екс-голови українського відділення КДБ та екс-голови СБУ Євгена Марчука не віщує нічого хорошого помаранчевій коаліції. Невже президентська канцелярія збирається використати досвід Марчука з повалення уряду Ющенка у 2000-2001 рр., коли той був секретарем РНБОУ? Чи Балога і Марчук зійшлися через спільне політичне минуле в СДПУ (о)?
Іншим прикладом використання радянських кліше і штампів стало звинувачень мене пані Білозір у тому, що мої критика "простимульована" зв'язками з російськими спецслужбами. Останній раз мене звинувачували у зв'язках із спецслужбами у 1989-1990 рр., коли радянські ЗМІ назвали мене "шпигуном ЦРУ". Як я потім довідався, моя особова справа в КДБ ставала на заваді моєї поїздки в Україну аж до поразки серпневого путчу ДКНС (коли у квітні 1990 я спробував в'їхати в СРСР, мене депортували). То ж звинувачення у зв'язках із іноземною розвідкою є ще одним доказом того, що Балога і Білозір не гребують послуговуватися традиційним арсеналом радянської контрпропаганди, який використовували проти української діаспори. Їхні слова стоять в одну ряду з версіями Кучми про "руку Заходу" в організації Кучмагейту та Віктора Януковича про помаранчеву революції як наслідок "змови, організованої ЦРУ".
Ці та інші приклади нетерпіння інакомислення і недемократичної політичної практики глави Секретаріату пояснюються двома чинниками. По-перше, політичну кар'єру Балога побудував, перебуваючи у найбільш ненависному та підступному політичному клані України – Соціал-демократів (об'єднаних), які до того ж контролювали його рідне Закарпаття до 2004 року. По-друге, низьким рівнем політичного мислення та провінціалізмом. Не менш важливу роль відіграла звичка діяти, покладаючись на методи корумпованого ділка, які дозволили клану Балоги захопити всю повноту влади в рідному Закарпатті і фактично перетворити його, як зазначають джерела в МВС, у своє феодальне володіння (Бaлoгaстан).
Якщо іноземці, як стверджують Балога та Білозір, не мають жодного права критикувати Україну, то чи не вважають вони, що засудження західними державами фальсифікації виборів 2004 року було неправильним рішенням? Можливо Білозір і Балога щиро переконані, так само як і російська влада, що вплив Заходу на ситуацію в Україні в той час був нічим іншим як "втручанням у внутрішні справи", а Помаранчева революція – просто підтриманий Заходом "переворот за планом ЦРУ". Якщо вони справді в це вірять, тоді не дивно, що вони прагнуть "широкої коаліції", оскільки в такому разі вони опиняться в одному човні з "братами по розуму". Чи не стане тоді їхнім наступним кроком, подібно до російського досвіду, заборона присутності іноземних спостерігачів на наступних виборах, особливо на наступних президентських виборах, які нинішній Президент з його незмінно низьким рейтингом зможе виграти лише завдяки масовим фальсифікаціям?
Подивимося на проблему з іншого боку. Якщо ми повернемося на кільканадцять років назад, чи будемо ми стверджувати, що українська діаспора пішла хибним шляхом зайнявши у часу існування СРСР антикомуністичну та антирадянську позицію? Тема українського Голодомору 1932-33 рр., визнання якого геноцидом Президент зробив одним із своїх принципових політичних завдань, вперше була актуалізована на високому рівні українською діаспорою в 1983 на 50-ті роковини трагедії. На відміну від абсолютної більшості українських політиків, які в 1980-их були на службі в органах радянської влади і слідом за нею відкидали сам факт Голодомору аж до 1988-1990 рр., я був одним із тих, хто взяв участь у відзначенні 50-их роковин, писав статті та лобіював це питання. Можливо, Балога і Білозір таки мають рацію, і українська діаспора та автор не мали права критикувати тодішню владу в Україні?
Якби комплекс національної меншовартості, який проповідують Білозір і Балога, був би покладений в основу курсу Президента, то це перекреслило б перспективи здобуття Україною членства в ЄС і НАТО. Невже Білозір та Балога пропонують щоб керівництво України, всупереч досвіду не дуже вдалих керівників-реформаторів у Румунії та Болгарії, ігнорувало зауваження ЄС і НАТО щодо помилок і слабких реформ. Необхідних Україні для вступу в ці організації? Румунія і Болгарія зараз є членами ЄС і НАТО якраз з тієї причини, що їхнє керівництво прислухалося до зовнішньої критики.
Якщо Білозір і Балога дійсно наполягають на тому, щоб перші особи держави нехтували критикою НАТО, вони стають на заваді просування України до ЄС і НАТО, що у свою чергу є прямим порушенням Закону "Про основи національної безпеки України" від 2003 р., де членство в обох організаціях є стратегічною ціллю Української держави. Якщо в цьому році відбудеться переформатування коаліції і усунення Тимошенко, який позитивний звіт зможе підготувати Балога для Ющенка для презентації досягнень України на зустрічі міністрів іноземних справ держав-членів НАТО у грудні аби засвідчити готовність України виконувати План дій щодо членства.
На завершення хочу нагадати, що постановка важких питань перед лідерами є невід'ємним елементом демократії та ознакою вільних ЗМІ. Ющенко по-справжньому ще ніхто не чіпав, якщо порівняти його ситуацією з лавиною критики, яку змушений терпіти британський прем'єр-міністр Гордон Браун за свої помилки.
Якщо Білозір та Балога не сприймають таку критику, в такому разі вони просто є cyпeрниkами молодої української демократії і працюють проти мільйонів людей, які взяли участь у Помаранчевій революції та голосували за Ющенка 26 грудня 2004 року.
(ckopoч. вep. пyб. y Business Ukraine, 2 червня 2008, http://www.businessukraine.com.ua)