Ющенко-фантазер
"У вівторок кандидат у президенти Віктор Ющенко буде проводити консультації з іншими кандидатами щодо консолідації демократичних сил. Про це він сказав на прес-конференції, яка транслювалася Першим національним каналом."Я буду у вівторок проводити консультації. Буквально після закінчення нашої прес-конференції, я буду проводити першу офіційну консультацію з цього приводу", – зазначив президент (Українська правда, 12 січня 2010).
Президент Віктор Ющенко – у відриві від реальності. Це єдиний висновок, який напрошується, якщо розглядати його виборчу кампанію, яка так принципово відрізняється від кампанії, що проводилася п'ять років тому.
Заяви, висунуті у його виборчій кампанії та на його рекламних щитах – це або суцільнa вигадкa, або відверта неправда.
Наприклад, він стверджує, що він вів "переговори" з іншими кандидатами, щоб вони відмовилися від виборів і об'єдналися на підтримку Ющенка як єдиного "патріотичного" кандидата. Заклик виник у грудні після форуму Українських Націоналістів, які закликали українців голосувати за Ющенка, тому що він нібито був єдиним кандидатом, "який пропонує стратегічне бачення розвитку нашої держави".
Якщо не брати до уваги, що це твердження вірне, а підсумовуючи останні п'ять років воно, вочевидь, не є вірним, найважливішим моментом є те, що жоден з кандидатів не погодився на проведення будь-яких переговорів з Ющенком. Навіть після того, як українські політичні експерти і засоби масової інформації назвали кампанію Арсенія Яценюка "найгіршою виборчою кампанією року", в нього все-одно більша громадська підтримка, ніж у Ющенка, і саме тому він – що не дивно – категорично виключив зняття своєї кандидатури.
Два інші кандидати – Олег Тягнибок і Анатолій Гриценко, чий рейтинг трохи нижчий, ніж у Ющенка, також виключили можливість зняття своїх кандидатур і заперечили, що вони вели переговори з Ющенком. Юрій Костенко взагалі не прокоментував це питання.
А з ким тоді Ющенко проводив переговори?
Твердження Ющенка про те, що ці чотири кандидати вели з ним переговори, щоб зняти свої кандидатури на його користь, було цілковитою фантазією. Навіщо їм таке робити, якщо рейтинги Ющенка або гірші, або не набагато кращі за їхні?
Дійсно, чому Ющенко став кандидатом від демократичного табору, коли у нього популярність менша 5%, а найвищий рівень недовіри до будь-якого українського політика складає більше 80%? Такий рівень недовіри до Ющенка вищий, ніж був у Леоніда Кучми після численних скандалів на його останньому році в президентському кріслі.
В жодному європейському демократичному суспільстві будь-якому політику з такою низькою популярністю і негативною довірою суспільства навіть на думку не спало би балотуватися на переобрання – не кажучи вже про закликання інших відмовитися від своїх кандидатур і об'єднатися навколо нього! Це б розглядалося як маячня фантаста, який вже давно відірвався від реальності.
За останні два роки українські опитування громадської думки незмінно показують, що єдиним кандидатом, який має шанси перемогти Віктора Януковича – це Юлія Тимошенко, і тому вона повинна бути кандидатом демократичних сил (так само, як Ющенко був найсильнішим кандидатом п'ять років тому, щоб перемогти владу). Ці ж опитування показують, що якщо б Ющенко потрапив у другий тур разом з Януковичем, він би програв – ті ж опитування дали Тимошенко і Яценюку принаймні шанс перемогти Януковича, чого не можна сказати про Ющенка.
На виборах 2004 року Тимошенко не висунула свою кандидатуру, натомість вона підтримала Ющенка. Під час помаранчевої революції тільки Тимошенко змогла згуртувати величезний натовп, щоб оскаржити фальсифікації виборів; нудні виступи Ющенка на Майдані та в ході його подальшого президентства довели нам, що банкіри не є природженими революціонерами і обдарованими ораторами.
На відміну від подій п'ять років тому, на цих виборах жоден кандидат не відгукнувся на заклик взяти приклад з 2004 року і знову об'єднатися навколо найсильнішого демократичного кандидата – цього разу Тимошенко.
Це призвело до безпрецедентної атаманщини демократичних кандидатів, які сприятимуть тому, що Віктор Янукович займе перше місце 17 січня.
Це погана ситуація може бути виправлена в другому турі, три тижні по тому – 7 лютого, якщо демократичні сили об'єднаються навколо Тимошенко, щоб перешкодити Януковичу взяти реванш і перемогти. Якщо виборці із Західної та Центральної України не проголосують у другому турі, буде обраний Янукович; якщо вони прийдуть на виборчі дільниці, Тимошенко замінить Ющенка в якості четвертого президента України.
Ющенко закликає західних українських виборців залишатися вдома в другому турі, – і цей заклик наочно підтверджує, що він є "технічним кандидатом Януковича", чиєї перемоги він прагне на президентських виборах, адже Ющенко таким чином залишиться в політиці як прем'єр-міністр.
Щодня Ющенко нападає на Тимошенко з більшою жорстокістю і брехнею, в той час як від нього не чути жодної критики в бік Януковича. Янукович применшив свою передвиборчу програму прихильністю до російської мови як державної мови, а Ющенко не згадав НАТО в своїй програмі.
Нездатність кандидатів від демократичного табору об'єднатися є результатом п'яти років ворогування і чвар серед колишніх прихильників Помаранчевої революції. Це сприяло подальшому громадському розчаруванню і цинізму серед українців щодо політиків і похитнуло їхню віру в демократію. Невдале президентство Ющенка і п'ять років втрачених можливостей забили перший цвях у труну української демократії. Останній цвях в кришку труни заб'є Янукович, якщо він буде обраний президентом.
