Чотири кроки до нової радянсько-російської ідентичності України

Команда Віктора Януковича наразі робить капітальну реконструкцію української національної ідентичності, що відверне країну від набутків не лише часів Віктора Ющенка, а й двох попередніх президентів. Усі три попередні президенти намагалися побудувати українську національну ідентичність, спираючись на спадщину патріарха української історіографії Михайла Грушевського, президента української незалежної держави у 1918 році.

http://www.kyivpost.com/gallery/album/685/

Президент Янукович та Міністр освіти Дмитро Табачник запланували переписати шкільні підручники, у деяких випадках разом із російською стороною. Такі підручники більше не будуть базуватися на основах, закладених Грушевським, а натомість створять сприятливі умови для впливу радянсько-російської ідентичності на українську освітню сферу.

Команда Януковича безсоромно сприяє встановленню неорадянського русофільського погляду на історію та національну ідентичність України. Такі кроки спричинять ще глибший розкол.

Зміщення від української до радянсько-російської ідентичності відбувається у чотирьох напрямах.

По-перше, під час відзначення 65-ї річниці завершення Другої світової війни в Києві та інших українських містах з'явилися білборди та постери, що свідчать про намагання команди Януковича змінити українську національну ідентичність на більш прийнятну для Москви. Уперше за часів незалежності паради в українських містах будуть проводитися за участю однієї тисячі російських солдат.

Табачник розпорядився, щоб у шкільних підручниках замість терміну "Друга світова війна" вживався термін "Велика вітчизняна війна". Згідно з його поглядами, у ході Великої патріотичної війни були герої та "колабораціоністи", до яких він відносить українських націоналістів.

По-друге, Табачник повернувся до радянських ідеологічних поглядів на українських націоналістів як на "нацистських найманців". Подібні методи були використані у 2000-2001 роках як реакція на рух "Україна без Кучми", коли спікер парламенту Плющ, Президент Кучма та Прем'єр-міністр Ющенко назвали опозиціонерів "фашистами", а члени УНА-УНСО були заарештовані завдяки насильницькій провокації з боку влади. В обох випадках основна ціль полягала в тому, щоб зобразити представників опозиції радикальними націоналістами.

Подібним чином, "Наша Україна" та Ющенко зображувалися "націоналістами" під час виборів 2002 і 2004 років. Під час виборчої кампанії 2004 року з цією метою в якості технічних кандидатів були зареєстровані фальшиві "націоналісти", а також проведені стилізовані під нацистські зібрання вуличні паради, що висловлювали свою підтримку Ющенку. Ці події були тоді широко висвітлені в ЗМІ заради зниження його популярності на Східній Україні.

Сьогодні українське телебачення, що з часу обрання Януковича президентом перебуває під його контролем, повернувшись до практики самоцензури, знову перебільшує вплив та популярність націоналістичної партії "Свобода" заради мобілізації російськомовних громадян на активнішу підтримку команди Януковича. Поміркована опозиція переважно ігнорується на українському телебаченні; після виборів Юлію Тимошенко більшу не запрошують давати інтерв'ю.

По-третє, відбувається реабілітація радянського лідера Йосипа Сталіна, чию ідеологію Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у своїй минулорічній резолюції прирівняла до нацистської. Бюст Сталіну був відкритий у Запоріжжі 5 травня; подібні пам'ятники планують відкрити в Одесі та інших російськомовних містах. Вітальні білборди із зображенням Сталіна ще раніше з'явилися в Луганську та Донецьку.

На засіданні ПАРЄ представник Люксембурга запитав Президента Януковича: "В Україні зараз відбувається процес героїзації Сталіна і, все більшою мірою, повернення до радянської інтерпретації подій Другої світової війни. Чи підтримує цей процес ваш уряд і, зокрема, Міністр освіти? Що ви, пане Президенте, робите для того, аби зупинити цей загрозливий процес?"

Квола відповідь Януковича полягала в тому, що потрібно проводити місцеві референдуми з приводу того, чи підтримують жителі встановлення пам'ятників Сталіну. Він не міг відкрито засудити відкриття бюсту в Запоріжжі, оскільки Комуністична партія України (КПУ), в чиїх володіннях він був поставлений, входить до складу коаліції "Стабільність і реформи". "Антикризова" коаліція 2006-2007 років також включала КПУ, багато чиїх виборців згодом змінили свою прихильність на користь Партії регіонів.

Депутати від Партії регіонів захищали відкриття бюста Сталіна твердженнями про те, що на Західній Україні є пам'ятники "нацисту" Степанові Бандері. Проте це порівняння хибне, оскільки жителі Західної України підтримують встановлення монументів Бандері, в той час як жителі Східної України не підтримують зведення пам'ятників Сталіну. Опитування, проведене у квітні цього року, показало, що 57% українців негативно ставляться до відкриття монументів Сталіну і лише 10% підтримують цей крок. Серед опонентів цього заходу показник варіювався від 76% на заході України до 57% на сході.

По-четверте, так само, як і в Росії, реабілітація Сталіна проводиться одночасно з применшенням його злочинів. Президент Янукович сказав ПАРЄ, що голод був трагедією для всіх радянських людей, не лише українців, заперечивши, що це був "геноцид".

Нова позиція Януковича нічим не відрізняється від старої позиції Росії. Його слова були ніби "поливання мастилом уже тліючого вогню української поляризованої політики" – написав колишній заступник помічника державного секретаря США з питань Європи та Євразії Девід Креймер у газеті "Kyiv Post" (28 квітня).

У день інавгурації Януковича розділ сайту www.president.gov.ua, відкритий Ющенком і присвячений голоду 1933 року, був видалений. Голова СБУ Валерій Хорошковський закрив архівний відділ, що публікував документи щодо радянських злочинів проти України та голоду. Партія регіонів та КПУ не голосували за закон 2006 року, який, так само, як і рішення Апеляційного суду 2010 року, визначає голод як "геноцид" проти народу України. Ющенко назвав ігнорування обох нормативних актів Януковичем на засіданні ПАРЄ "цинізмом".

Це чотирьохступеневе зміщення до радянсько-російської ідентичності принесе свої "плоди" як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.

З одного боку, радянсько-російська ідентичність іде врозріз із заявами Януковича про те, що він принесе стабільність в Україну. Ці заяви позитивно сприймалися на Заході, однак, як показали події 27 квітня в українському парламенті, зміна української національної ідентичності на радянсько-російську спричинить безлад та конфлікти, а також посилить регіональну поляризацію України.

По-друге, українська зовнішня політика так само зазнає значного впливу радянсько-російської ідентичності, угоди про продовження терміну перебування Чорноморського флоту на території України до 2042-2047 років та подальшої проросійської політики. Це не лише закриє Україні дорогу в НАТО, а й позбавить її перспектив членства в ЄС.

У міжнародних відносинах сприйняття визначає все, і команда Януковича сприймається у Брюсселі не як "європейська", а як "євразійська", відповідно до ідеології радянсько-російської ідентичності. Зрештою, Брюссель та Вашингтон усвідомлять, що Янукович не принесе Україні ні стабільності, ні реформ, незважаючи на назву його коаліції.