ЄС саме час почати справжній діалог і встановити чіткі маркери для України
Усі автори цього звернення є щирими прихильниками входження України до сімейства європейських народів, однак у той же час ми переконані, що ЄС має переглянути свій підхід до ведення переговорів з Україною стосовно підписання Угоди про асоціацію, яка включає Угоду про поглиблену зону вільної торгівлі (УПЗВТ). Нині представники і України, і ЄС висловлюють сподівання, що УПЗВТ буде підписано до кінця цього року – можливо, під час саміту ЄС-Україна в грудні цього року. Наступний раунд переговорів має відбутися 20-24 червня.
Водночас, з осені минулого року високопоставлені чиновники ЄС, США та Канади, представники Європейського парламенту, міжнародних організацій, таких як Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) та Парламентська асамблея НАТО, західні експерти, українські опозиціонери, громадські активісти та журналісти неодноразово піднімали питання згортання демократії в Україні.
Існує очевидне протиріччя між видимою поспішністю ЄС щодо підписання УПЗВТ і відмовою України від "європейських цінностей". Ми не вважаємо, що ЄС повинен гальмувати переговорний процес, однак у той же час ми переконані, що він має слідкувати за тим, щоб економічна інтеграція доповнювалася дотриманням стандартів демократії та верховенства права.
Підписання Україною УПЗВТ і угоди про політичну асоціацію нового типу хоч і не означатиме членства в ЄС, однак принесе їй колосальну вигоду. Проте це має відбутися не за рахунок ігнорування стану дотримання європейських цінностей з боку ЄС. Минулого місяця ЄС запустив "нову амбіційну" Європейську політику сусідства (ЄНП), згідно з якою "функціонуюча демократія, повага до прав людини та верховенство права є наріжними каменями партнерства ЄС з його сусідами".
Принципи нової політики ЄС визначають "глибоку і сталу демократію" як таку, що включає "вільні та чесні вибори, свободу зібрань, об'єднань і вираження поглядів, вільну пресу та мас-медіа, гарантоване незалежною судовою системою і правом на справедливий суд верховенство права, боротьбу з корупцією, реформування правоохоронних і силових органів (в тому числі поліції) та встановлення демократичного контролю над збройними силами і силами безпеки".
Впровадження Україною принципів Європейської політики сусідства у 2010 році, згідно зі звітом ЄС, опублікованим того ж дня, що й засади нової політики, було вкрай слабким. У звіті було зазначено, що Україна здійснила регрес у всіх п'яти сферах, які є індикаторами "глибокої і сталої демократії".
Висновки ЄС підтвердив звіт українських громадських організацій, профінансований Міжнародним фондом "Відродження" (Джорджа Сороса). Згідно з ним, Україна досягла успіху лише у 8 із 70 пріоритетних сфер, визначених Порядком денним асоціації Україна-ЄС. У звіті Фонду Сороса було зазначено: "Попри декларування європейської інтеграції в якості пріоритету внутрішньополітичного розвитку, події протягом 2010 року мали негативний вплив на права та свободи українських громадян".
І справді, хоч представники ЄС і України регулярно обмінюються візитами, вони говорять різними мовами. Ми переконані, що саме час почати справжній, а не віртуальний діалог; інакше ЄС може дочекатися перетворення України на другу Білорусь. Зважаючи на різку траєкторію згортання демократії за президентства Януковича, ЄС може отримати авторитарну державу всередині власної зони вільної торгівлі. Це, у свою чергу, означатиме провал його проекту Східного партнерства.
Випуск "The Economist" від 2 червня цього року зауважив, що в Брюсселі останнім часом найбільш вживаними виразами є "більше ніякого Кіпру" та "більше ніяких Румунії та Болгарії". Це спричинено тим, що "більшість єврочиновників сходяться на думці, що ЄС прийняв двох нових членів, які не здатні впоратися з корупцією та організованою злочинністю, надто рано. Вимоги до вступу з того часу стали жорсткішими, що викликало нарікання на існування подвійних стандартів".
Водночас, ЄС не вдається до жорсткіших вимог у ході перегорів щодо Угоди про асоціацію та УПЗВТ з Україною. Натомість, між сторонами відбувається віртуальний діалог, адже український Президент Віктор Янукович, Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, Прем'єр-міністр Микола Азаров і члени Партії регіонів кожного разу відкидають усі звинувачення Заходу в згортанні демократії, використанні вибіркового правосуддя заради переслідування політичних опонентів, поверненні цензури в мас-медіа та недемократичному характері місцевих виборів 2010 року.
Для ЄС продовження такого діалогу означатиме, що він несерйозно ставиться до важливості європейських цінностей і стандартів у ході переговорів про УПЗВТ і Угоду про асоціацію нового типу, яка загалом є моделлю для Східного партнерства і ЄНП у цілому.
Крім того, українські посадовці заперечують навіть сам факт існування передумов для такої критики, заявляючи, що під час президентства Віктора Януковича демократія перебуває в надійних руках – навіть тоді, коли це зовсім не відповідає дійсності. Більше того, українські депутати від Партії регіонів неодноразово звинувачували представників Заходу у відповідь, користуючись типово радянською риторикою часів холодної війни.
Найбільш наочним прикладом відсутності реального діалогу є використання українською владою політичних репресій заради залякування українського суспільства, на що чітко вказує резолюція Європейського парламенту від 9 червня. Замість того, щоб закрити або пом'якшити вочевидь політично вмотивовані кримінальні справи проти колишнього Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та одинадцятьох інших членів уряду Тимошенко 2007-2010 років, українська влада не звернула ніякої уваги на критику ЄС і США у використанні вибіркового правосуддя, а натомість висунула нові звинувачення проти Тимошенко. Ми не віримо, що Янукович дослухається і до резолюції Європейського парламенту.
Хоч українсько-російська газова угода 2009 року і була невдалою, політичні рішення минулої владної команди не повинні бути об'єктом політично вмотивованих кримінальних звинувачень. Резолюція Європейського парламенту від 9 червня "нагадує українській владі, що принцип колективної відповідальності за рішення уряду не передбачає можливості покарання окремих членів уряду за рішення, які було прийнято колегіально".
Зрештою, український енергетичний сектор повен інших скелетів у шафах.
Владна команда Партії регіонів нашвидкуруч уклала власну газову угоду з Росією в 2010 році, а вже за декілька місяців її представники почали нарікати на її умови. Варто також згадати, що свого часу Партія регіонів голосувала проти ратифікації газового контракту 2006 року. Чи варто в такому разі покарати й тих посадовців, які підписували ці угоди? Насправді газові відносини України та Росії сьогодні такі ж ненадійні, що й за часів "помаранчевої" команди. Однак ЄС, здається, не зважає на це – навіть попри приклади припинення постачань газу в 2006 і 2009 роках, які сильно вдарили по його країнах-членах.
Висунуті звинувачення є цинічними й абсурдними, а запобіжні заходи – абсолютно неадекватними. Зокрема, Юрія Луценка, який вдався до голодування у травні цього року, звинувачують у призначенні завеликої пенсії своєму водієві, а дев'ятьох лідерів підприємницької акції протесту осені 2010 року – в пошкодженні гранітної плитки. Ми також хочемо звернути увагу на подвійні стандарти у вибірковому правосудді української влади: Луценка тримають під арештом з грудня 2010 року, Тимошенко забороняють їздити Україною та за кордон, у той час як колишній Президент Леонід Кучма, проти якого висунуто значно серйозніші звинувачення у перевищенні владних повноважень, що призвели до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в 2000 році, перебуває на свободі та може подорожувати будь-куди.
Ми також переконані, що ЄС має встановити чіткі маркери особисто для Президента Януковича. Європейська рада з зовнішніх відносин (ЄРЗВ) минулого місяця провела детальний аналіз політики Східного партнерства ЄС, за результатами якого відзначила, що, за винятком Білорусі, "ЄС пропонував пряник, однак майже не вдавався до батога".
У світлі останніх бентежних подій ЄС має негайно здійснити п'ять кроків.
По-перше, припинити віртуальний діалог, який ніяк не вплинув на внутрішню політику України і навіть погрішив загальну ситуацію. Якщо українська влада не бажає дослухатися до будь-якої критики ЄС зараз, коли вона перебуває поза межами зони вільної торгівлі та асоціації, то вона тим більше ігноруватиме її тоді, коли підпише відповідні угоди з ЄС.
Не існує жодних механізмів виключення або призупинення членства країни в УПЗВТ, тому вкрай необхідно встановити необхідні правила до того, як Україна її підпише. Саме тому країни-члени ЄС нині жалкують, що не змусили Румунію та Болгарію виконати всі вимоги до того, як прийняли їх до свого складу в 2007 році.
По-друге, як вважають Ніку Попеску й Ендрю Вілсон із ЄРЗВ, ЄС має використовувати і пряник, і батіг – тобто застосовувати і м'яку, і тверду силу. До цього часу українська влада хотіла мати усе й відразу: згортати демократію у себе вдома і в той же час присягати на вірність "європейським цінностям" у Брюсселі.
По-третє, ЄС має наполягти на тому, щоб Україна продовжила співпрацю з МВФ, яка загальмувалася з осені 2010 року. Протягом останніх двадцяти років виникла закономірність, згідно з якою Україна лише частково виконує умови угод з МВФ, які була змушена підписувати в 1994, 2008 і 2010 роках.
По-четверте, українська влада має закрити всі політично вмотивовані кримінальні справи та випустити на волю тих, хто перебуває під арештом. Вибіркове застосування правосуддя найбільше псує імідж команди Януковича, тому будь-які кроки у цьому напрямку суттєво покращать стосунки Києва з Брюсселем і Вашингтоном.
Припинення вибіркового правосуддя в Україні дозволить Януковичу уникнути пастки, яку він створює сам для себе, а ЄС – можливої кризи в майбутньому. Застосування вибіркового правосуддя проти Тимошенко, скоріше за все, має на меті завадити їй взяти участь у парламентських виборах 2012 року та президентських виборах 2015 року, а також залякати опозицію в цілому.
Це, у свою чергу, призведе до того, що майбутні вибори буде визнано ОБСЄ та Радою Європи нечесними. У такому разі Україна фактично стане "другою Білоруссю" на східному кордоні ЄС – однак "Білоруссю" всередині угоди про асоціацію.
Водночас, майбутні парламентські вибори, що, як і місцеві вибори 2010 року, можуть бути проведені нечесно та несправедливо, надзвичайна централізація влади, падіння рівня довіри до всіх політичних сил та складна фінансова й економічна ситуація можуть мати непередбачувані наслідки для стабільності України та політики ЄС щодо його східних сусідів.
Зрештою, здійснивши чотири вищевказані кроки, ЄС зможе успішно посприяти процесу прозорого та всеохоплюючого реформування в Україні. Ту кількість реформ, які Україна повинна буде здійснити після підписання УПЗВТ, можна буде провести лише за сприяння опозиції, яку підтримує половина країна, та лише в разі формування необхідної громадської думки, адже більшість цих реформ будуть непопулярними.
Тому спроби команди Януковича провести реформи без урахування думки половини населення країни та без налагодження діалогу з громадськістю приречені на невдачу.
Під час саміту ЄС-Україна в листопаді 2010 року у відповідь на критику ЄС щодо згортання демократії в Україні Янукович висловив сподівання у зростанні довіри ЄС до його команди і пообіцяв, що вона виконає все, що обіцяла. Однак сьогодні – після численних резолюцій і попереджень із Брюсселя та Страсбурга – словам Януковича більше не вірять, адже вони кардинально суперечать його вчинкам. Наразі переговорний процес відбувається у кліматі недовіри, а це загрожує справжнім провалом. ЄС має використовувати не лише пряник, а й батіг і за допомогою чітких маркерів з'ясувати, чи відповідають заяви президента і його команди про відданість європейським цінностям істині. Якщо це не так, ЄС має призупинити переговорний процес щодо Угоди про асоціацію та УПЗВТ і відновити його лише в разі, якщо Янукович почне справді дотримуватися європейських цінностей. ЄС слід бути жорсткішим з Україною зараз, інакше його політика сусідства може зазнати краху.
Професор Ден Гамільтон є виконавчим директором Американського консорціуму з вивчення Європейського Союзу та директором Центру трансатлантичних відносин (ЦТВ) при Школі фундаментальних міжнародних досліджень (ШФМД) Університету Джонса Гопкінса.
Тарас Кузьо є старшим науковим співробітником ЦТВ при ШФМД Університету Джонса Гопкінса.
Лукан Вей є професором Торонтського університету.
Едвард Чоу є старшим науковим співробітником програми "Енергетика та національна безпека" Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
Ніко Ланґе є директором українського представництва Фонду Конрада Аденауера.
Микола Рябчук є співробітником стипендіальної програми "Reagan-Fascell Democracy" Національного фонду підтримки демократії.
Ярослав Грицак є професором Українського католицького університету.
Олексій Гарань є професором Національного університету "Києво-Могилянська академія".
Юрій Луканов є незалежним журналістом і громадським активістом.
