Партії як презервативи олігархів

Уже декілька днів фракції обговорюють проект коаліційної угоди, народжений в результаті переговорів п'яти політичних сил.

Звідти зник один принциповий пункт, який нарешті дає шанс політичним партіям позбутися олігархічного впливу.

Ідеться про державне фінансування партій. В остаточній редакції коаліційної угоди цього більше немає. При тому, що пункт був у версії, яку подав "Блок Петра Порошенка". Ось ця сторінка:

Чому ця принципова новація зникла по дорозі? За моєю інформацією, проти фінансування партій з бюджету – і, відповідно, проти виведення політики з-під олігархічного впливу – виступив головний борець з олігархами на ток-шоу Олег Ляшко.

Я, Мустафа Найєм, Світлана Заліщук разом з "Реанімаційним пакетом реформ" проводимо чисельні переговори, щоб цей пункт було повернуто до коаліційної угоди.

Насправді, фінансування партій з бюджету є базовою вимогою, якщо ми хочемо мати нормальні партії, а не департаменти СКМ, "Приватбанку" або "РосУкрЕнерго". Це так само засадничо для побудови чесної політики, як введення національної грошової одиниці для створення незалежної держави.

Окрім того, введення державного фінансування партій є положенням проголосованого нещодавно закону "Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014-2017 роки".

Щодо фінансування партій з бюждету підготовлене дуже докладне обґрунтування українськими осередками "Transparency International" та IFES разом з USAID.

Згідно запропонованої ними концепції, фінансування можуть одержувати ті партії, які подолали 4-процентний бар'єр (дається один відсоток "зазору" для тих, хто не пройшов, з метою стимулювати аутсайдерів). Хоча питання бар'єру для отримання державної допомоги залишається дискусійним – його можна знизити і до 3 відсотків.

Загальний обсяг фінансування для всіх партій в країні вираховується за формулою "1% мінімальної зарплати в Україні, помножений на кількість виборців у Реєстрі виборців". У 2015 році це була би сума в розмірі 444 мільйона гривень. Вона повинна бути розподілена у пропорції відповідно до отриманого результату серед партій, що подолали цей спеціальний чотирьох- або трьохвідсотковй бар'єр.

Окрім щорічного фінансування партій, концепція "Transparency International" та IFES передбачає одноразове відшкодування витрат на виборчу кампанію партіям-переможцям. Але при цьому гранична сума компенсації не повинна перевищувати 100 тисяч мінімальних зарплат для кожної партії (1250 гривень * 100 000 = 125 000 000 гривень на партію як максимум).

Державне фінансування партій існує серед багатьох європейських країн, а в українських реаліях гроші бюджету можуть бути єдиною альтернативою грошам олігархів.

Запроваджуючи державну компенсацію виборчих витрат, слід прибрати головну статтю видатків, яка робить вибори в Україні змаганням гаманців. Ідеться про обмеження або заборону телевізійної передвиборчої реклами на комерційних каналах.

Саме ролики зжерають гроші усіх партій на виборах. Наприклад, одна хвилина реклами на каналі СТБ на цих виборах коштувала за прайсом 200 тисяч гривень! Вдумайтеся у цю цифру! При тому, що штаби викуповували рекламу годинами. Я також знаю, що дехто отримував знижки від власників телеканалів – і за це потрапляв у залежність від олігархів.

Тобто медіа-власники, даючи партіям навіть не гроші, а лише ефемерний дисконт на рекламу, отримували важіль впливу на політику в Україні. Телевізійна реклама – це не лише найбільша стаття виборчих бюджетів, а головний канал впливу олігархів на політику.

Насправді, телевізійну рекламу можна було би обмежити лише Суспільним телебаченням, де кожна партія мала би рівний по часу слот для роликів. Теоретично можна ввести обмежений дозвіл на телерекламу на комерційному телебаченні в певних часових інтервалах, але виключно в рамках коротких слотів.

Закон про обмеження телевізійної реклами просувається Інститутом медіа-права. Ви можете подумати, а як виборці дізнаватимуться про кандидатів, якщо не з реклами?

Насправді, скупка рекламного часу – це найлегший спосіб комунікації, який розбестив політичний клас. Заборона реклами змусить політиків іти в народ, а телеканали – започаткувати справжні дебати. Єдиний серйозний аргумент, який я чув у відповідь на пропозицію заборонити рекламу – це начебто призведе до збільшення виборчої "джинси". Але давайте згадаємо останні вибори! Усі провідні телеканали так само "джинсували", тобто наявність або відсутність телереклами ніяк не позначалася на доброчесності ньюсрумів.

Обмеження реклами має супроводжуватися посиленням відповідальності за розміщення замовних політичних сюжетів та демонополізацією медіа-власності. Але іншого шляху, як запровадити ці зміни, в України немає – інакше наша політика завжди буде лялькою в руках олігархів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.