Рішення Євросуду по справі Луценка: Арешт Р.Кузьміна і К° – питання часу
Головна проблема України – відсутність об'єктивного і незалежного суду. Звідси – уникнення покарання відвертими злочинцями від автомажорів до урядових мільярдерів-мафіозі. Звідси ж – потік абсурдних рішень по сфальсифікованим справам бізнесового, кримінального і політичного забарвлення.
Ніяка зміна Кримінального кодексу, Кримінально-процесуального кодексу нічого не дає, бо всі положення законів – ніщо перед дзвінком з Адміністрації Президента, Генпрокуратури або шелестом купюр.
З 2006 року я зрозумів, що суд – ключова ланка хворого механізму справедливості в Україні. Певний час я підтримував ідею виборності суддів. Але потім зрозумів, що чесний суддя, який живе на одну зарплату, в 99 випадках зі 100 програє добре профінансованій кампанії кандидата від мафії.
Ідея тотальної люстрації теж не дає відповіді на механізм контролю новопризначених кадрів. Життя, на жаль, довело мені, що непідкупних – одиниці.
З минулого року я знайшов відповідь на питання, як:
• почистити МВС, ГПУ і суди від гнилі;
• контролювати їх поточну діяльність.
В цілому я виклав свої думки у вигляді Антикорупційної програми. Її ключем є усунення з посад та притягнення до кримінальної відповідальності тих слідчих, прокурорів і суддів, які причетні до встановлених Європейським судом порушень прав людини.
Декілька днів тому я виграв в Європейському суді з прав людини свій перший позов.
З точки зору суспільного інтересу, головним у цьому рішенні є не тільки встановлення політичних репресій в Україні, що призвели до 18-місячного незаконного арешту Луценка, а сума в 15 тисяч євро, які держава зобов'язана мені виплатити.
Чому? Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає обов'язковість виконання рішень Європейського суду. А це означає, що порушення міжнародної Конвенції (яка є складовою частиною українського законодавства) прокурорами Р. Кузьміним, С.Войченком, Є.Зінченком, суддями С.Вовком, А.Медушевською, О.Царевич, М.Пілаєвою, В.Гаркавою, І.Рибаком, В.Одинцем, О.Присяжнюком, О.Бецем, А.Кузьміним, В.Лашевичем, О.Єфімовою призвело до прямих збитків українського бюджету в особливо крупному розмірі – 150 тисяч гривень.
Відтак, відповідальність Р.Кузьміна і К° за ст. 364, 365 Кримінального кодексу України із позбавленням волі до 10 років – лише питання часу.
Це не питання помсти Луценка. За 5 років Україна програла більше 500 подібних справ у Євросуді. Статус цього авторитетного суду, який ніким в Україні не ставиться під сумнів, дає нам ідеальний механізм для майбутньої люстрації ГПУ, МВС та судів.
Я людина не злоблива, допускаю, що в ході очищення правоохоронної та судової системи можна вдатися до амністії більшості "шісток" системи правосуддя і обмежитися їх звільненням без права роботи в державних органах та отримання пенсії.
Але з певної дати цей механізм має працювати без жодних виключень.
Це встановить сильну противагу "телефонному праву" будь-якої української влади чи спокусі хабара. Хочеш бути суддею – рахуйся не з президентом, прокурором чи кумом, а з його величністю Законом.
У зв'язку із цим я закликаю:
• опозицію – взяти цей механізм на озброєння свої програми;
• всіх постраждалих від сваволі в судах – звертатися до Євросуду.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
