Захист загнаного в кут хижака
Заяви Фірташа на австрійському суді треба оцінювати виключно як захист загнаного в кут хижака. Фірташа звинувачують у підкупі індійських чиновників. Він розповідає суду про свою роль в українській політиці. Це – форма захисту. Він не хоче говорити правду про індійську угоду і банально переводить стрілки.
Чи говорить він правду про українські події? Теж ні. Бо лише віденський суддя може не знати про роль Фірташа в президентстві Януковича. Після фактичного самоусунення Ахметова від просування Януковича в 2009 році саме Фірташ і Льовочкін повезли його в Москву, фінансували і організовували його виборчу кампанію.
Уявити їх в якості ворогів кривавого диктатора може лише той, хто повірить у версію, що начальник канцелярії фюрера М. Борман був лідером демократичного руху, а Г. Герінг фінансував нацистів тільки як спосіб стримування Америки.
Бажання Фірташа вмонтуватися в нову Україну – зрозуміле. Для цього він не вперше натякає на свою зустріч з П. Порошенком і В. Кличком перед президентськими виборами. Не думаю, щоб це якось вплинуло на його долю. Принаймні за цей рік Парламент (в тому числі і БПП) забрав у його облгазів безкоштовне паразитування на державній трубі; Уряд (в тому числі і міністри БПП) розірвав кабальні угоди по оренді ГЗК; ГПУ та МВС активно займається газовими махінаціями структур Фірташа.
Чому? Бо більшість політиків після Майдану усвідомили, що гроші олігархів – ніщо в порівнянні з думкою людей. Як тільки ми зможемо подолати ще монополію олігархів на ЗМІ – час фірташів, ахметових та інших остаточно мине.
