На своїй землі – свої герої
У час чергового загострення україно-польських історичних позицій варто запитати: чи існують взагалі військові герої, які прихильно сприймаються іншими державами?
Чи є Олександр Македонський героєм для Ірану?
Чи є Цезар героєм для Франції?
Чи є Чингіз-хан героєм для Узбекистану чи України?
Чи є Сулейман Пишний героєм для Австрії, а Євген Савойський для Туреччини?
Цей ряд можна продовжувати безкінечно.
Ясним є одне – військові лідери організовували вбивства. І тому той, хто є героєм для однієї сторони, майже автоматично є табу для іншої.
Якщо послуговуватися логікою правих партій Польщі, то поляки мають зняти багато памʼятників та назв вулиць й університетів.
Бо німців убивав Ягайло з Вітовтом і Андерс. Українців та білорусів – Болеслав Хоробрий і Ярема Вишневецький. А Казимир Великий – литовців. А татар і турок – Собєскій і Ходкевич. А Костюшко – англійців...
Скільки при цьому полягло цивільного населення – лиш бог знає.
Тому єдино прийнятною є спільна формула: вибачаємо і просимо вибачення.
Але є ще одне важливе правило: на своїй землі – свої герої.
Що не заважає розумним спільно будувати краще майбутнє.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
