Ми в одному човні. Політика – це лідерство у вмінні об'єднати людей
Читаю злорадні допили про те, кого з влади напевне заразив хворий нардеп. І про те, як закривають двері перед хворими. І про безкарне в рази підняття цін на найнеобхідніші товари.
Треба це припиняти!
У найгірші часи має проявлятися взаємодопомога і людяність. Як на Майдані. Чи на війні.
Так, це правда, що Україна не готова до пандемії. І число хворих поки що незначне тільки тому, що нема тест-систем. Поки що фіксують у рази більше хворих на важку пневмонію.
Будуть тести – ми побачимо десятки тисяч хворих.
А потім – сотні померлих.
І ніхто з політиків на тому не виграє.
Бо і стара, і нова влада несе однакову відповідальність за відсутність пристроїв вентиляції легень та інших найважливіших для виживання речей.
Можна безкінечно критикувати недолугі владні рішення, які дають для цього безліч підстав. Можна у відповідь погрожувати тюрмою всім опозиціонерам і активістам.
Але час зупинитися.
Ми в одному – і то дірявому – човні.
Політика – це лідерство у вмінні об'єднати людей.
Знаю, що це фантастика, але хотів би, щоб усі українські партії у ВР об'єдналися в коаліцію національного порятунку.
Щоб Зеленський подав руку Порошенку.
Щоб всі політичні репресії і бізнес-переділи були зняті з повістки денної.
Щоб прокремлівська група при владі припинила провокувати українців.
Щоб мери міст і працедавці визначали урядову політику.
Щоб лікар, солдат і волонтер стали найбільш шанованими діячами.
Часу обмаль.
Наступні два тижні все вирішать.
Але боюсь, що все буде, як завжди.
"Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі",
Ліна Костенко.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
