Ми в одному човні. Політика – це лідерство у вмінні об'єднати людей

Читаю злорадні допили про те, кого з влади напевне заразив хворий нардеп. І про те, як закривають двері перед хворими. І про безкарне в рази підняття цін на найнеобхідніші товари.

Треба це припиняти!

У найгірші часи має проявлятися взаємодопомога і людяність. Як на Майдані. Чи на війні.

Так, це правда, що Україна не готова до пандемії. І число хворих поки що незначне тільки тому, що нема тест-систем. Поки що фіксують у рази більше хворих на важку пневмонію.

Будуть тести – ми побачимо десятки тисяч хворих.

А потім – сотні померлих.

І ніхто з політиків на тому не виграє.

Бо і стара, і нова влада несе однакову відповідальність за відсутність пристроїв вентиляції легень та інших найважливіших для виживання речей.

Можна безкінечно критикувати недолугі владні рішення, які дають для цього безліч підстав. Можна у відповідь погрожувати тюрмою всім опозиціонерам і активістам.

Але час зупинитися.

Ми в одному – і то дірявому – човні.

Політика – це лідерство у вмінні об'єднати людей.

Знаю, що це фантастика, але хотів би, щоб усі українські партії у ВР об'єдналися в коаліцію національного порятунку.

Щоб Зеленський подав руку Порошенку.

Щоб всі політичні репресії і бізнес-переділи були зняті з повістки денної.

Щоб прокремлівська група при владі припинила провокувати українців.

Щоб мери міст і працедавці визначали урядову політику.

Щоб лікар, солдат і волонтер стали найбільш шанованими діячами.

Часу обмаль.

Наступні два тижні все вирішать.

Але боюсь, що все буде, як завжди.

"Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі",

Ліна Костенко.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.