Мусимо визнати ПОВНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ВЛАДИ у боротьбі з ковідом
Вчора виписався з лікарні. Боротьбу із ковідом виграно. Дякую лікарям, рідним, друзям.
І все ж, я не про оптимізм.
Я про повний провал протидії пандемії в Україні.
Що мав зробити за ці 7 місяців Уряд?
В Україні в 2020 році створено 136 нових, укрупнених районів.
Уряд мав створити 136 базових антиковідних центрів.
Це – 136 лабораторій для тестування (200- 350 млн грн)
Це – 136 кислородних пункти (400 – 550 млн грн)
Це – 136 апаратів комп'ютерної томографії (1000 – 1400 млн грн)
Це – страхування і доплати лікарям.
Нічого з цього не зроблено.
У результаті скрізь, особливо в селах і райцентрах, – повна неможливість потрапити в інфекційну лікарню.
Безкоштовні тести – майже неможливі скрізь. Термін надання їх результатів – неприйнятний. Кисень возять із області в область у доісторичних балонах, якщо вони є.
30% лікарів перехворіло ковідом. Ніяких 300% премій не виплачують, немає навіть відповідної Постанови Кабінету міністрів.
Мусимо визнати ПОВНУ БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ВЛАДИ.
При наявних фінансових ресурсів антиковідного фонду, в якому навіть після дорожного будівництва – 30 млрд грн.
Що з цим робити?
Відповідь: гнати в шию Уряд.
Не лише цапа розгрішення, яким хочуть зробити міністра охорони здоров'я. Бо міністр не приймає рішень по фінансуванню. І не він закатує в асфальт мільярди антиковідних грошей. Як, наприклад, за тиждень до виборів 10 млрд грн (!) віддали на 30 км (!) бетонки під Решетилівкою. Це, до речі, вдвічі дорожче, ніж ті ж самі роботи тією ж самою фірмою при "баригах".
Корупція, понад 10 тис нових хворих щодня, безпорадність і брехня влади...
Що ще має статися, щоб усвідомити, що
Кабмін має піти?
Краще – із парламентом "слуг народу", які його сформували і дозволили урядову злочинну бездіяльність.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
