Вони були першими. Це найважче
Лютий 2014-го. Майдан.
Десь в середині лютого, коли я пересувався між барикадами, мені подзвонив посол США і попросив про термінову зустріч.
У кімнаті Будинку профспілок зібралися посли G7. Після коротких реплік американський посол дуже офіційним тоном сказав: "від імені Уряду США та усіх присутніх ми просимо вас докласти усіх зусиль для збереження мирного характеру революції. Пропоную вам телефонну розмову з віце-Президентом США п. Байденом". У кімнаті з'явилися помічники із супутниковою антеною.
Ситуація була дивною, адже я не був офіційним лідером Майдану, не керував Радою Майдану чи сотниками. Тоді я часто жартував, що я – напівпровідник між вождями і майданівцями, який мав право матюками пояснювати настрої першим і обов'язок по 100 разів на день пояснювати план дій другим.
Як завжди в складній ситуації я віджартувався: "Ні, пане посол, я б хотів говорити з Обамою".
Посол нахмурився і сказав, що пан Президент дуже зайнятий.
Я ж посміхнувся: "зрозуміло, авжеж. Але я не з ним хотів говорити, а з Першою леді, Мішель. Мене цікавить, де вона бере насіння для такої гарної капусти, що вирощує біля Білого Дому".
Посли довго сміялися. Але супутниковий телефон вже дзвонив.
Розмова з п. Байденом була дуже теплою. Він висловив захоплення мужністю Майдану, підтримку американського народу й Уряду, а вкінці сказав фразу: "я знаю, що у Януковича залізні яйця, але впевнений, що ви переможете".
Я нахабно відповів: "ви помиляєтеся, пане віце-Президент. Це не яйця Януковича, це залізні руки Путіна, який тримає за яйця Януковича. Ми боремося не стільки з Янеком, як з Путіним".
Окееей, – протягнув Байден. – Удачі вам.
Потім було страшні 18,19 лютого. Десятки убитих, сотні поранених. Путін спробував убити самостійну Україну. А коли не вийшло – 20 лютого 2014 почав війну.
Зараз на фронті ті ж настрої, що панували на Майдані в ці дні лютого 2014-го. Перед нами – сотні тисяч орків, тисячі танків і сотні літаків Путіна. Але плєшфюрер так і не зрозумів: при найбільшій небезпеці прості українці стають героями. Концентруються, жартують і перемагають.
Ven Seremos, друзі!
Вічна пам'ять Героям Небесної сотні. Вони були першими. Це найважче.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
