Вступ України в НАТО – єдиний спосіб убезпечити від наступної війни наших дітей
У далекому 1984 у гуртожитку я пару тижнів жив в одній кімнаті з абітурієнтом, який вже втретє старався поступити у наш Львівський політех.
Того року, мабуть з відчаю, він пішов на екзамен у псевдовійськовій робі, зі штанами, заправленими в підтоптані румунські зимові напівчоботи, у смугастій майці і значками "молодой ударник пятилетки" та "ОКОД", які мали символізувати участь в афганській війні.
Прийшов засмученим. Імідж не врятував від запитань про диференціали і дуалістичну теорію світла.
Згадалось це в зв'язку з кампанією "Байден, чому ми не в НАТО-2", яку розгортає Офіс. Мовляв, ми кров проливаємо за вас, а ви від нас ще чогось хочете.
Пояснюю для абітурієнтів Трускавецької академії. НАТО – це військово-політичний блок. За загальним висновком ЗСУ готове до інтеграції в НАТО. Може навіть краще інших членів цього оборонного блоку.
Але в НАТО вступає не армія, а країна. І блок вимагає досягнення не тільки військових, але й політичних стандартів.
Мало хто знає, але в 1954 році заявку в НАТО подав СССР. Не взяли.
Ми вже давно не совок.
Але!
У НАТО не беруть країни, де немає вільних ЗМІ.
У НАТО не беруть країни, де суддями управляє одіозний чиновник з Офісу Президента.
У НАТО не беруть країни, де скасовують електронне декларування чиновниками своїх доходів та видатків.
У НАТО не беруть країни, де на одній закупівлі Міноборони оминають систему Прозоро і хочуть вкрасти 100 млн дол.
Ми мусимо вступити в НАТО.
І не тому, що це – вимога Конституції.
А тому, що це єдиний надійний спосіб убезпечити від наступної війни наших дітей.
І для цього треба не тільки Перемога ЗСУ, за це ми впевнені, але ще треба і виконання владою домашнього завдання.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
