Треба будити і світ, і Україну
Масовані ракетні атаки по Україні фактично є результатом підтримки росіянами фашистського курсу Путіна.
І не важливо: чи вкинули вони бюлетень, чи бухали мовчки дома.
Світ (та й багато хто в Україні) ошелешено розуміє, що на календарі не 1944, а 1939.
І 1941 – попереду.
Протистояння України з фашизмом при все очевиднішому заціпенінні Заходу все більше схоже на Іспанію та Польщу 1939 року.
Можна і треба говорити про трагічні помилки польських та іспанських політиків того часу, які згаяли час перед загрозою наступу фашизму.
Але основне питання – готовність світу вчасно припалити ракову пухлину.
Підготовка до переговорів Стамбул-2 – це пастка агресора.
Путін зараз не в тому положенні, щоб бажати припинення війни.
Він не збирається допомагати ні Україні, ні адміністрації Байдена.
Треба будити світ.
Я би сформував багато груп по 50 англомовних українців з числа інвалідів війни, експолоненних, матерів загиблих солдат і дітей, послав би їх у ключові країни вільного світу. Гроші давно непотрібного телемарафону вклав би у проукраїнську інформаційну хвилю в західних ЗМІ.
Треба будити і Україну.
Я би зобовʼязав депутатів та урядовців одягнути бронежилети. Може тоді вони відчують тягар тих, хто на фронті чекає поповнення і зброю. Може тоді припиниться саботаж прийняття закону про мобілізацію і будівництва фортифікаційних споруд.
Попереду важкі місяці.
Нам усім треба бути міцними перед обличчям наступу фашистів на фронті і перед хвилею зневіри, яку вони хочуть запустити.
Ефективні удари українських дронів по російських НПЗ показали їхню болючу точку. Є ще порти, в тч – Калінінград і Владівосток.
І плювати на ціни на енергоносії, за які переживає Financial Times. Треба зупиняти фашизм.
Вони не пройдуть.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
