Метою переговорів із США є принципова річ: відновлення поставок зброї
Для завершення війни необхідно спочатку вийти з серіалу ілюзій заради рейтингів і оцінити реальний стан справ.
Ця нова реальність виникла після того, як Президент Трамп категорично перекрив нашу перспективу членства в НАТО, а потім на додачу поставив під сумнів дієздатність 5 статті Альянсу про колективну оборону.
Відтак, маємо усвідомити: єдиною гарантією безпеки України є сила власних Збройних Сил.
Саме за цим критерієм треба оцінювати і вашингтонську, і лондонську, і нинішню аравійську зустрічі Президента Зеленського.
Метою всіх переговорів із США є принципова річ: відновлення поставок американської зброї. Тепер вже ясно: не безкоштовно, а за гроші ЄС і українські природні копалини.
Не менш важливо добитися ясності, скільки коштів отримає Україна із розробленого 800-млрдного Плану оборони Європи.
Історія з Угодою про ресурси вчить: щоб вийти на вигідний нам результат, Україна повинна давно мати власне чітке бачення перспектив оборони.
Які фортифікаційні лінії нам треба зробити? Яка чисельність ЗСУ та резерву? Скільки має бути авіації, ППО, артилерії та бронетехніки? Скільки ракет та дронів різних радіусів враження?
І скільки це все коштує?
Бо Державна програма розвитку Збройних Сил України на період до 2025 року була бездумно припинена у вересні 2021. З тих пір ніяких планів не було розроблено. Асфальт тоді переміг ракети.
І якби зараз РНБОУ трошки відволіклося від махінацій із санкціями та розробило програму розвитку ЗСУ з чітким кошторисом по роках – ми б мали зрозумілу відповідь на питання європейців, що таке Україна – щит Європи.
Одночасно це була б відповідь і на головне питання українців: як зробити, щоб після закінчення війни не вибухнула нова.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
