18 січня 2026, 19:13

Нинішня енергетична криза – це спільний результат путінських ракет та українських зрадників

Путін усвідомив, що подолати ЗСУ у нього немає шансу. Всі його надії на літню, потім на зимову, потім знову на літньо-осінню військові кампанії розбилися об незламність українських бійців. Відстань в 50 км від Донецька до Покровська равлик міг би проповзти за 2 місяці. Русня встеляє ці кілометри трупами вже 4 роки.

Тож цієї зими ворог вирішив бити в найслабіше наше місце – в енергетику.

Чому воно найслабіше?

1. Тому що з осені 2023, коли віцепремʼєр Кубраков отримав погодження Президента на програму захисту ключових 22 обʼєктів енергосистеми України, лише на декількох обʼєктах роботи були повністю виконані. З моменту приходу в Мінрегіон О. Кулеби жодні роботи по захисту цих трансформаторних обʼєктів не велися. Про це ми й чули на плівках Міндіча "Я б почекав. Шкода грошей. Марна трата".

Це особливо вражає, якщо згадати: саме О. Кулеба є одночасно начальником Штабу по захисту обʼєктів енергетики і Штабу по підготовці до опалювального сезону.

2. Тому що запропонована тим же Кубраковим програма створення альтернативної роззосередженої енергетики на базі нових технологій когенерації у квітні 2025 була заблокована міністром енергетики Галущенком. Без відкату він поставив усіх інвесторів на шлагбаум. А Премʼєрміністр Свириденко скасувала цю диверсію тільки 25 грудня 2025 року.

3. Після ураження ворогом столичних ТЕЦ пропало не тільки тепло для Лівого берега та Центру, але й електроенергія для котелень решти столиці. А генераторів для роботи насосів, що мали би подати тепло на поверхи, не закупили у достатній кількості.

4. Тому що аж три роки тривали переговори керівництва України (Зеленський-Єрмак) з американським інвестором виробництва дронів-перехоплювачів з ШІ проти Шахедів. І тепер антишахедний пояс лише будується.

5. Тому що війну, в тому числі й енергетичну, не можна виграти лише обороною. А обіцяних у листопаді 2024 Зеленським трьох тисяч ракет, які вдарять по ворогу і забезпечать блекаут в Москві – так і немає.

Висновок. Нинішня енергетична криза – це спільний результат путінських ракет та українських зрадників, корупціонерів та популістів.

Чи вистоїмо ми в цій енергетичній битві? Так. путін прорахувався і тут.

Тому що, як і на фронті, все залежить не від влади, а від героїзму рядових громадян нашої країни та допомоги союзників.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Політично Зеленський зробив себе сам

Гостра військово-політична криза, яка вдруге вивела молодь з картонками на мітинг, є результатом протиріччя цілей Зеленського і суспільства. Президента цікавить особистий рейтинг і бюджет для друзів...

Серіал маст гоу он?

1. Чому Президент заявляє, що "Україна змінює свою політичну стратегію..."? Бо він отримав від Європи те, що хотів – 90 млрд євро. І вважає, що цього досить для закінчення війни...

Королівські капризи коштують нам демократичного майбутнього

Що робить самодержець, якщо на голову сипляться погані новини? Якщо твій міністр оборони не хоче оплачувати гостродефіцитні міни 120 калібру, бо йому цікавіше оплачувати вироби своїх фірм...

Вибір людей, а не зговір в президентських апартаментах

25 червня Зеленський заявив, що запустив програму "40 днів" для примушення росії до припинення вогню. Після Форумів миру, плану перемоги і стійкості, незламності і потужності ця чергова програма не сильно схвилювала суспільство...

Час визнати проблему корупції на дронах

Іронія історії: Крим, який Путін мріяв зробити пʼєдесталом свого місця в історії, стає мішком, якого СБС надягає йому на голову. Дроновий контроль шляхів постачання вже зупинив доставку пального...

На своїй землі – свої герої

У час чергового загострення україно-польських історичних позицій варто запитати: чи існують взагалі військові герої, які прихильно сприймаються іншими державами? Чи є Олександр Македонський героєм для Ірану? Чи є Цезар героєм для Франції? Чи є Чингіз-хан героєм для Узбекистану чи України? Чи є Сулейман Пишний героєм для Австрії, а Євген Савойський для Туреччини? Цей ряд можна продовжувати безкінечно...