Історія не вчить тих, для кого какаяразніца
Сьогодні багато говоритимуть про Героїв Крут. Більшість – в тональності марної жертви молодих романтиків. На жаль, меншість зверне увагу, що бій відбувався на фоні переговорів у Бресті і задача бою була дати час УНР вирвати дипломатичне визнання Держави.
Я ж хочу порівняти ті трагічні обставини з 2022 роком.
Чому в 1918-му затримувати большевиків Муравйова мусили лише 250-300 курсантів 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького, 100-120 студентів Університету Св. Володимира, гімназисти та жменя вільних козаків і старшин?
А чому переходи з окупованого Криму у 2022-му обороняли лише 300 бійців некомплектного батальйону морпіхів?
Ультиматум Москви УНР отримала в грудні 1917. У січні Муравйов захопив Харків. Проте Винниченко і далі був категорично проти введення воєнного стану. "Ми не можемо боронити революцію методами старого режиму, – заявляв він. – "Воєнний стан – це кінець революційної демократії".
Перші попередження про неминучість вторгнення росії українське керівництво отримало за 6 місяців до війни. У січні 2022-го навколо українських кордонів відкрито готувалися до нападу 180 тис ворогів.
Тому невиконання норми закону та Конституції про введення воєнного стану при ЗАГРОЗІ нападу в 2021-22 нічого не нагадує?
У 1918-му Муравйов рухався на Київ 3-5 бронепоїздами. Полтава впала без бою. Бахмач оборонявся, але неорганізовано. І скоро червоні бронепоїзди вийшли на Київ.
Чому ж УНР не зробило стільки ж наших бронепоїздів? Умови і бронелисти були, їх робили в Дарницьких і Київських депо і для царської армії і потім – для Гетьманату та Директорії.
Чому з 2019 були зупинені ракетні програми і замість сотні Нептунів в рік ми отримали лише 3 ракети?
Винниченкова демагогія про регулярну армію як знаряддя реакції, заяви про "Нам не потрібна армія, відірвана від народу. Озброєний народ – ось найкраща оборона революції" призвели до того, що УНР впала.
У 2021-му українська влада висміювала вимоги опозиції про фінансування ТРО і призов резервістів у некомплектні бригади ЗСУ. Натомість Зе-команда навіть у грудні виділяла 50 млрд на Велике будівництво.
Чи не нагадують невзірвані у 2022-му переходи навколо Чонгара, Антонівський міст через Дніпро, мости північної Київщини, що ведуть до столиці, історію невзірваних мостів 1918?
Чи не нагадує рішення про вивід бригади НГУ з Гостомеля, будівництво хабу на Чонгарі та розмінування акваторії Маріуполя таким же братерським ідіотизмам народних міністрів УНР та солдатських комітетів?
Історія не вчить тих, для кого какаяразніца.
Вона лише жорстоко карає країну за невивчені уроки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
