Ціна фейкових вироків по справах Майдану

Рівно два роки тому суд виніс перший вирок по справах Автомайдану. Києво-Святошинський суд засудив колишнього начальника ДАІ цього району Турчина І.А. за фальсифікацію 14 протоколів та призначив йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Здавалось би, ось вона – перемога, нарешті вині покарані. Але вже тоді я написав наступне: "це не вирок інспектору ДАІ. Це вирок УСІЙ прокуратурі і УСІМ суддям. Це ще один доказ, що докорінних змін не відбулося, ці органи не хочуть і не можуть змінюватися та самоочищатись, не можуть і не хочуть міняти стиль і методи роботи, вони так і не зрозуміли, що суспільство змінилися. Такі вироки є нічим іншим як окозамилюванням та бутафорією."

Для того, щоб зрозуміти чому я зробив такі висновки, треба розповісти історію цієї справи.

На певному моменті розслідувань справ про переслідування активістів за поїздку до Межигір'я 29.12.13 прокуратура вирішила, що фальсифікація працівниками ДАІ сотень рапортів та протоколів не є злочином, а отже усі справи мають бути закриті. Я спершу кожну постанову про закриття оскаржував. Але прокуратура продовжувала масово закривати справи, незважаючи на визнання їх дій незаконними. І тоді ми організували першу справді велику акцію під Генеральною прокуратурою. Притягнули смітник, було досить багато людей. Ярема зустрівся з нами і дав слово відновити розслідування. Акція була 08.10.14, а вже через два дні усі справи були відновлені. Тоді Ярема, коли зрозумів, що є резонанс вирішив не відновити належне розслідування, а пропіаритись на цьому і "дати показник". Очевидно, для цього була обрана саме справа Турчина. Бо 10 жовтня 2014 року вона була відновлена, у цей же ж день Турчину було оголошено підозру, а вже 14 жовтня – затверджено обвинувальний акт. Справу миттєво надіслали в суд і через місяць було винесено вирок. Коли я ознайомився з обвинувальним актом, то ледь стримався, щоб від імені потерпілого просити винести виправдальний вирок. Належних доказів вини Турчина І.А. у справі не було. Жодних натяків на організованість та організаторів переслідувань. Весь процес виглядав як вистава з наперед розписаними ролями та текстом. Банальний "договорняк". Єдине завдання цього вироку – показати "результат". Байдуже, що він фейковий.

Хтось, може сказати – так прекрасно, вирок ж є, що Вам ще потрібно? Мушу розчарувати. Вирок вже давно скасований, справу повернули до суду, потім в прокуратуру. Згодом її знову передали до суду і справа ДО СИХ ПІР слухається у тому ж Києво-Святошинському суді. Підходять до кінця строки притягнення до відповідальності. Та й шансів на обвинувальний вирок – жодних.

Така ж ситуація по усіх інших справах Автомайдану, які "для показухи" передали до суду у кінці 2014 – на початку 2015. Таких справ у Києві та Київській області близько 50. По ЖОДНІЙ з справ немає обвинувального вироку. Зате є декілька виправдальних. Деякі з них вже пройшли касацію. Інші ж вже два роки просто обертаються по колу між прокуратурою, судом та апеляцією. А строки вже закінчуються. Тобто ніхто з обвинувачених не буде покараний. Ми про це неодноразово заявляли Яремі, потім Шокіну і останнього разу – Луценкові. Але замість того, щоб забезпечити справжнє, комплексне розслідування з встановленням організаторів, а також покарати винних у розвалі цих справ та "фейкових" розслідуваннях Луценко НІЯК не реагує і навпаки починає ряд інших більш масштабних, але не менш "фейкових" справ, головне завдання яких- піар, а можливо і допомога винним уникнути реального покарання. Т.зв. "велика справа Януковича", яку треба "засунути" у суд будь-яким способом якнайшвидше – саме приклад продовження такої практики. І ситуація з головою Голосіївського суду Первушиною, яку військова прокуратура оберігає як зіницю ока (у активіста, який зафіксував її на незадекларованому авто військова прокуратура блискавично провела обшук) лише підтверджує, що прокуратура пішла тим самим шляхом, що й по справі Турчина – бездоказова справа має закінчитись фейковим вироком у Голосіївському суді. Цей вирок усім покажуть як результат, а через деякий час він буде скасований і справа тихо помре.

Ми категорично проти фейкових вироків. Ми хочемо справжнього покарання винних. Для цього потрібні справжні розслідування, справжні судові процеси і справжні вироки.

А ще, Юрію Віталійовичу, чи хтось понесе відповідальність за те, що сотням ДАІшників та їх керівництву через такі "розслідування" дозволили ухилитись від покарання?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.