Старі граблі від нової Вищої ради правосуддя або з чим ВРП не погоджується у антикорпрограмі

Формування і початок роботи Вищої ради правосуддя є надзвичайно важливою подією. Це не лише одна з ключових умов вступу України до Європейського Союзу, але й рішуча вимога українського суспільства, яке дуже очікує на справжню судову реформу.

І наші партнери, і суспільство сподіваються на сигнали від ВРП, що їх очікування будуть виправдані. Але вже ніхто не вірить словам, лише діям.

Перше засідання нової ВРП відбулось 19 січня і дуже символічно, що на ньому розглядалось погодження проєкту Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки (ДАП), вагома частина якої стосувалась сфери правосуддя.

ДАП розроблена Національним агентством з питань запобігання корупції на підставі Антикорупційної стратегії, що 20 червня 2022 року затверджена Законом "Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки". Це надзвичайно важливий, комплексний нормативний документ, який загалом викладений на понад 800 сторінок, що передбачає та пояснює конкретні кроки, спрямовані на запобігання корупції в усіх сферах діяльності держави.

Програма описує існуючі проблеми, фактори, які їх зумовлюють та передбачає заходи, необхідні для їх усунення. Наприклад у сфері правосуддя зазначається про такі проблеми:

- низьку довіру до органів правосуддя,

- недосконалість процедур оцінювання та добору суддів, відсутність єдиних критеріїв доброчесності та непрозорість виставлення балів при оцінюванні суддів,

- відсутність дієвих механізмів підтримання доброчесності суддівського корпусу та реагування на встановлені факти впливу на суддів, нечіткість підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності,

- ігнорування правила, що одна особа не може обиратись головою суду більше ніж двічі поспіль, що призводить до проблеми "вічних голів",

- недостатні цифровізація, фінансування, кадрове забезпечення судочинства та інші.

Для вирішення цих проблем у програмі передбачено значну кількість дієвих заходів, які визначені у додатках 1 та 2 до ДАП, а детально пояснені у Додатку до пояснювальної записки. Зокрема йдеться про кроки для завершення процесу обрання членів ВРП та Вищої кваліфікаційної комісії, затвердження єдиних критеріїв доброчесності, посилення інституційної спроможності та ролі Громадської ради доброчесності, удосконалення процедур оцінювання, добору та дисциплінарної відповідальності суддів, реального запуску електронного судочинства, вирішення проблеми фінансування судів та багато іншого.

Програма розроблялась за участі експертів та пройшла громадське обговорення. Надалі вона надсилалась у відповідні органи для її узгодження, у т.ч. ВРП.

Листом від 9 грудня 2022 року за підписом в.о. голови ВРП Віталія Саліхова НАЗК було проінформовано, що ВРП не підтримує ДАП. Однак на той момент рада правосуддя не була повноважна і фактично йшлось не про позицію органу, а лише 3 його членів. Тому коли 11-12 січня 2023 року З'їзд суддів обрав 8 нових членів ВРП, що забезпечило її повноважність, НАЗК повторно звернулось з проханням висловити позицію щодо проєкту антикорупційної програми.

Саме це і було питанням першого засідання оновленого складу ВРП, яке відбулось 19 січня.

На моє переконання антикорупційна програма дійсно якісна і виконання запланованих у ній кроків, може призвести до усунення багатьох корупційних ризиків та покращення ситуації у правосудді. При цьому потрібно розуміти, що програма є досить гнучкою і не означає, що у ході її реалізації будь-які корективи заходів неможливі. Навпаки, вона передбачає необхідність обговорення, аналізу, врахування думок усіх зацікавлених, щоб кінцевий результат був максимально ефективним. Тому втілення програми апріорі передбачає можливість її корегування відповідно до поточної ситуації та позицій усіх сторін, але з врахуванням заданого вектору руху.

Тому я вважаю, що програму слід було повністю підтримувати та корегувати вже у ході реалізації.

Однак на засідання ВРП 19 січня нам був запропонований проєкт рішення, який передбачав, що ВРП не підтримує прийняття Державної антикорпрограми.

Після 7 годин дискусій, близько 21 години Вища рада правосуддя вирішила таки підтримати прийняття ДАП, але із зауваженнями. Ось текст зауважень.

Висловлю власну думку чи можна це вважати перемогою та хорошим сигналом суспільству від ВРП. Частково так і я вдячний колегам, що відмовились від ідеї взагалі не підтримувати програму. Але якщо подивитись зауваження, то стає зрозумілим, що сигнал вийшов, м'яко кажучи, тривожним, а не хорошим.

Отже з чим Вища рада правосуддя категорично не погоджується?

Це важко пояснити раціонально, але перш за все у рішенні ВРП заперечується, що "у суспільстві спостерігається тенденція щодо збільшення недовіри до органів у системі правосуддя". І хоча це пряма цитата п.3.1.1. Антикорстратегії на 2021-25 роки, яка затверджена законом ВРП наполягає, що це "не підтверджуються будь-якими реальними дослідженнями серед професійної спільноти чи широкого кола споживачів судових послуг".

Якщо чесно я думав, що ми вже пройшли цю стадію і принаймні визнаємо, що проблема з недовірою існує. Це доводять останні соціологічні дослідження. Зокрема відповідно до соціологічного опитування, що проводилося авторитетними Фондом "Демократичні ініціативи" разом з Центром Разумкова у серпні 2022 року показали, що за балансом довіри-недовіри суди знаходяться на передостанньому місці (- 45 %). Довіряє їм 18 % і не довіряє 64 % громадян.

Про недовіру кажуть також міжнародні партнери (зокрема Європарламент у резолюції від 11 лютого 2021 року) і саме вона стала головною причиною судової реформи.

Тому заперечувати цей прикрий, але факт, як мінімум, дивно. Ми повинні нарешті визнати проблему та працювати над її вирішенням, а не заперечувати її існування. Нажаль, перше рішення ВРП свідчить, що нові члени ВРП ще не готові до цього.

Друге заперечення стосується вимоги програми передбачити кращі механізми врегулювання конфліктів інтересів у діяльності ради правосуддя. ВРП не погоджується з цим та вказує, що проблема надумана: "відсутні будь-які конкретні факти щодо прийняття членами ВРП рішень в умовах потенційного чи реального конфлікту інтересів".

Не буду багато пояснювати з цього приводу, нагадаю лише, що 7 травня 2022 року Етична рада ухвалила рішення про невідповідність члена ВРП Віктора Грищука критеріям доброчесності, через що він був звільнений. Однією з підстав було саме ухвалення ним рішення в умовах конфлікту інтересів. То чи дійсно "відсутні будь-які конкретні факти"?

У антикорпрограмі пропонується ввести відкрите та поіменне голосування членів ВРП при доборі суддів. На необхідності такого кроку неодноразово наголошувала Громадська рада доброчесності та експерти. Зрештою ч. 4 ст. 34 Закону "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що "рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється відкритим голосуванням". Однак насправді відкритим є лише загальний результат голосування. Хто і як голосував залишається прихованим. Тому ця пропозиція цілком відповідала закону та очікуванням суспільства.

Водночас у рішенні ВРП вказано, що голосування і зараз є відкритим, а НАЗК не має повноважень визначати організаційні засади функціонування судової влади, тому нічого змінювати не потрібно.

Особливо цікавими є заперечення ВРП щодо посилення інституційної спроможності та ролі Громадської ради доброчесності (ГРД).

Я 4 роки входив до складу ради доброчесності і переконаний, що однією з головних причин чому попередні спроби очищення судової влади провалились була відсутність у ради реальних правових механізмів домогтися звільнення недоброчесних. Висновки ГРД просто ігнорувались. Тому у проєкті антикорпрограми передбачено додаткові права для ради доброчесності, які б давали такі можливості.

Зокрема пропонувалось застосовувати механізм, який працював при обранні суддів Вищого антикорсуду. Тоді питання про подальшу участь кандидата, який мав зауваження від Громадської ради міжнародних експертів вирішувалось на спільному засіданні Вищої кваліфкомісії та цієї ради. Це дозволило спільно та максимально об'єктивно перевірити обґрунтованість претензій до кандидатів та не дозволяло ігнорувати позиції один одного.

Однак ВРП висловилась проти цього, а також проти залучення ГРД до добору нових суддів, надання ГРД повного доступу до суддівських досьє та створення секретаріату, який би допомагав їм виконувати свої функції.

У зв'язку з цими запереченнями ВРП вимагає виключити з антикорпрограми два дуже цікаві речення, які описували проблему, а саме: "Громадська рада доброчесності не бере участі у процедурах добору суддів поза процедурою кваліфікаційного оцінювання, з приводу чого Європарламент висловлював жаль у резолюції від 11 лютого 2021 року щодо виконання Угоди про асоціацію з Україною в ЄС. Інституційна спроможність, ресурси та роль Громадської ради доброчесності потребують посилення з урахуванням попереднього досвіду її діяльності.".

11 лютого 2021 року Європарламент дійсно ухвалив дуже важливу резолюцію, яка визначала вектор реформ в Україні, необхідних для нашого руху у Євросоюз. У пункті 45 цієї резолюції вказано, що Європарламент: "висловлює жаль з приводу того, що в минулому ВККС не брала до уваги думку Громадської ради доброчесності під час оцінювання суддів, і закликає її робити це в майбутньому, щоб заповнити вакансії в судах нижчих інстанцій суддями, які відповідають стандарти етики та доброчесності у повній відповідності до Висновку N969/2019 Венеціанської комісії...".

Програма якраз пропонувала реальні механізми, за яких ГРД буде долучена до добору суддів, а її позиція врахована. Натомість ВРП заперечила проти цього простим виключенням з ДАП посилання на резолюцію Європарламенту, яка цього вимагала. Так і хочеться запитати – а що так можна було? Навіщо вирішувати проблему, якщо можна просто виключити згадку про неї. І не просто згадку, а вимогу наших партнерів, яка стосується життєвоважливих для України євроінтеграційних процесів.

Більшість інших зауважень ВРП, на моє переконання, є або несуттєвими, або безпідставними. Але саме таке рішення ВРП ухвалило на своєму першому засіданні.

Я дуже сподіваюсь, що це рішення не заблокує прийняття та втілення Державної антикорпрограми.

Ще більше сподіваюсь, що я разом з моїми колегами у ВРП не будемо ставати на старі граблі, ігноруючи проблеми та захищаючи старі порядки, а виправдаємо очікування суспільства, проведемо справжню реформу та відновимо довіру до судової влади.

З першого рішення не вийшло. Тепер це важче, але ще можливо виправити. Все залежить від наступних кроків.