1 лютого 2012, 15:52

Увазі Дарки Чепак!

Пані, визнаючи факт вдалих хакерських атак на сайти Президента та МВС, Ви у такий спосіб, визнаєте факт цифрової безпорадності влади. Що вже тоді говорити про її суспільну адекватність та соціальну компетентність?! Хакерська атака це різновид тероризму. Ви обрали УП за майданчик для висловлення прохань до терористів?! З тероистами ведуть переговори лише тоді, коли усвідомлюють свою слабкість. Алгоритм дій сильної влади мав би бути таким:

- спроба відбити атаку – це абсолютно реально;

- повідомлення про неї з аналізом можливих причин, як технічних, так і соціально-політичних;

- оголошення переліку кроків з боку влади, які б унеможливлювали таку ситуацію у майбутньому (не репресивних, а креативних – виведення файлообмінників з тіні, створення он-лай приймальних владних установ, розширення переліку інтернет-послуг населенню з боку влади...);

- пропозиція до порозуміння з цифровою громадкістю.

Натомість Ви, високопоставлена службова особа, просто розписуєтеся у технологічній некомпетентності влади. Ми вам – владі, за що зарплату платимо? За публічну демонстрацію слабкості?

Ні, здається знаю за що! Ви самовіддано творите в Україні новий Майдан! Цього разу цифровий. Нехай у цьому вам – владі, Бог помагає!

Українська детермінанта

Головною емоцією з численних розмов про феномен українського опору російській агресії є – подив. Подвійний – з одного боку мої співрозмовники, як ті, хто тікав в евакуацію, так і ті, хто лишався у Києві, дивуються швидкості організації суспільства та влади для консолідованої та ефективної відсічі рашистській навалі, а з іншого – я дивуюся з того, що для них це дивно...

Що робити з колишньою Росією і Білоруссю по війні?

Днями Інститут майбутнього оприлюднив доповідь під назвою "Що робити з Білоруссю: логіка впливу на країну". У констатаційній частині цього тексту йдеться, зокрема, про те, що в Україні мало досліджують і знають білоруське суспільство – настрої, економіку, інформаційно-культурні, соціальні та інші чинники, які діють у ньому...

Чому Росія завжди бачить небезпеку в Україні

Найбільше чого боїться Росія від України – це... експансії – багатозмістовної, багатошарової, багатоманітної. Мова перед усім про суспільні практики, що не поєднуються, конфліктують з глибинними російськими архетипами, на яких засновано саму російську державність і які є джерелом і водночас способом збереження самодержавного типу правління у Росії...

Відповідь конспірологам щодо мотивів допомоги Україні з боку цивілізованого світу

Існує і поширюється конспірологічна версія, що війна Росії проти України точиться за домовленістю Кремля з його "американськими партнерами". Мовляв, цією війно США вбивають цілу зграйку зайців: По-перше, ставлять у залежність від свого зрідженого газу всю Європу; По-друге, послаблюють економіку ЄС як конкурента американської економіки; По-третє, повертають безпекове значення НАТО, стрижнем якого вони і є...

Третя світова війна – історичний вимір

Зрозуміло, що ця тема не для однієї великої монографії, проте спробуємо викласти її короткими і неповними, даруйте, тезами. Те, що українсько-російська війна є світовою випливає з переліку включених у неї країн і з того очевидного факту, що нинішній світ безпрецедентно глобальний...

Якщо столична влада дозволяє киянам голосувати за перейменування вулиць у електронному додатку ''Київ цифровий'', то може слід проводити такі саме електронні плебісцити і щодо роздачі Київрадою нашої землі?

Київська міська влада раптово заходилася "дерусифікувати та декомунізувати" столичні топоніми. Чому раптово? Бо 8 років війни Росії проти України не спонукали Київраду взятися до заміни назв, які тим чи іншим чином пов'язані з країною-агресором...