Ювілей на крові
Сьогодні виповнюється шістдесят третьому президенту України. П'ять років він виступав першою особою в державі (2005-2010). На початку правління рівень підтримки президента був найвищим за весь період незалежності, сягаючи 72% Він просто купався у всенародній любові. Та на виборах у 2010 він набрав 5, 45%, пропустивши перед себе Януковича, Тимошенко, Тігіпка, Яценюка.
У чому причина такого глибокого розчарування людей? У тому, що третій президент зробив суспільству "щеплення підлістю". Він сплюндрував наївну людську довіру до себе корупційними скандалами, поведінкою членів родини, чварами поміж ласих до державного майна і грошей "любих друзів", нездарністю до політичного управління, лінькуватістю та необов'язковістю. Багато-хто з тих, хто ставився до нього зі щирою любов'ю та співчуттям через хворобу, викликану майже смертельним отруєнням, зненавидів його.
Сьогоднішній ювілей мали бучно відзначити у теплій Софії – трапезному храмі побіля тисячолітнього Собору соборів. Скасували. Жалоба нині в Україні за Небесною Сотнею тих, хто загинув за звільнення Батьківщини від кримінальної окупації.
Де узялися ті окупанти на нашій землі? Хто привів їх до влади?
Усвідомлюючи неминучість поразки на виборах, він відплатив народові за зневагу тим, що максимально сприяв перемозі Віктора ІІ Кривавого – найнебезпечнішого для суспільства і державності претендента.
Наслідки повною гіркою чашею країна випиває нині.
Можна було б не згадувати про сьогоденний ювілей у ці гіркі дні, однак багато-хто з "любих друзів" нині стоїть на сцені Майдану, чи за її лаштунками, знову готуючись спожити та утилізувати плоди його перемоги. Вони вже повертаються.
Та країні цілком досить одного щеплення підлістю. Другому вона не піддасться.