17 грудня 2019, 13:49

Влада поспішає відібрати у ще недеформованих територіальних громад стратегічний ресурс – землю

Оприлюднено президентський проект закону стосовно внесення змін до Конституції в частині децентралізації. З цілком позитивних законодавчих новел цього документу слід відзначити такі:

1. Закріплення статусу юридичної особи за територіальною громадою (не лише за її радою та виконкомом чи комунальним підприємством, як це має місце зараз);

2. Згадку про принцип повсюдності самоврядування в Україні. Нажаль лише згадку – без деталізації, що створює широке поле для "творчості" спочатку народних депутатів, а тоді – Конституційного Суду. Краще було б деталізувати одразу в тексті Конституції – "Принцип повсюдності місцевого самоврядування в Україні полягає у поширені юрисдикції територіальних громад на всю територію України в межах її державного кордону. Не допускається юрисдикція більше, ніж однієї територіальної громади над будь-якою окремо взятою одиницею площі території в Україні.". Приблизно так.

3. Питання управління районами у містах, що віднесено до відання відповідних територіальних громад. Було б доречно також віднести до їхнього відома і утворення самих цих районів.

Попри передбачене законопроектом створення виконкомів обласних і окружних рад, здійснення виконавчої влади в областях і округах (так Президент вигадав назвати нинішній районний рівень в областях) передається до територіальних органів центральної виконавчої влади. Навіщо тоді виконкоми обласних і окружних рад? І це більше нагадує централізацію, ніж децентралізацію, як проголошено у назві президентської законодавчої ініціативи.

Досить непевно визначено підстави на яких громадянин може вважатися членом територіальної громади. Вказано лише, що право голосу на виборах ради і голови громади мають громадяни старші за 18 років, які постійно проживають на території відповідної громади. Прийнято вважати, що в громадянина в Україні може бути лише одна виборча адреса. Проте практика свідчить, що дуже часто виборча адреса не збігається із місцем постійного проживання. Отже слід передбачити реєстр членів громади. Цю потребу законопроект ігнорує.

Однак вона є актуальною, бодай через те, що громада (у сукупності своїх фіксованих членів) виступає суб'єктом права власності на комунальне майно, включно із землею, природними ресурсами, місцевими і частиною загальнодержавних податків тощо.

Так само немає у проекті і згадки про Статут територіальної громади і Генеральний план територіальної громади, а вони поряд із Конституцією і Законами України являють собою головні документи на підставі яких живе і розвивається громада, базою для формування інвестиційного клімату.

Вельми показовим в контексті формування територіальних громад є поспіх влади із продажем земель сільгоспризначення. На момент, коли територіальні громади зможуть набути повноцінної суб'єктності, такий ресурс як земля вже виявиться втраченим для них, бо опиниться у приватних руках.

Можна припустити, що нагальну проблеми регулювання порядку утворення і функціонування міських агломерацій автор законопроекту "сховав" у створенні нового типу адміністративно-територіальних одиниць – "округів". Проте, бодай у перехідних положеннях слід було б описати порядок їхнього утворення.

Також не визначено порядок набуття чинності цих змін до Конституції в ОРДЛО і АР Крим та м.Севастополі після повного повернення цих територій під контроль держави Україна – відновлення територіальної цілісності і державного суверенітету України на всій її території – у її міжнародно визнаних кордонах станом на 1 січня 2014 року. Намагання перенести регулювання цих питань з Конституції на рівень Закону дасть змогу фракції Президента у парламенті ухвалити необхідні законодавчі норми простою більшості, попри те, що йдеться саме про основи конституційного ладу.

Президентський законопроект не уник родової вади усіх подібних таких документів, що надходять з Банкової – гарант розширює власні конституційні повноваження, застерігаючи за собою право призначати префектів, які матимуть змогу призупиняти акти місцевого самоврядування та тимчасово усувати від виконання обов'язків обраних голів громад. Ось така "децентралізація".

На щастя для українського суспільства, монобільшість у парламенті не має трьохсот голосів для запровадження описаних змін "у турборежимі".

Росіяни втрачають сакральний сенс війни з Україною

Станом на лютий 2022 року внутрішнє і зовнішнє становище росії було переважно стабільним. Економіка зростала. Населення, ще за інерцією "кримського консенсусу" підтримувало президента, опозиція перебувала на маргінесі, а санкції Заходу не були надто дошкульними, радше – символічними...

4

Росіяни ненавидять українців. Ця ненависть радикально посилилася протягом останніх чотирьох років, ставши частиною російської-рашистської національної ідеї...

Семен Фішелевич Глузман

Ми познайомилися з його ініціативи. Він підійшов до мене на якомусь заході у київській консерваторії. Не пригадаю, що саме стало приводом для розмови, але вона швидко перейшла на тему дисиденства в СРСР і про непрості стосунки у цьому середовищі, вже у пострадянській Україні...

Що обере Трамп?

Як із писаною торбою носяться американські переговірники з черговим "мирним планом" рашистів. Мова про пропозицію віддати в концесію близьким до Трампа корпораціям на 25 років родовища корисних копалин, проекти в енергетиці, порти та інші об'єкти транспортної інфраструктури у росії, загальною оціночною вартістю $12 трлн...

Рашисти втратили образ власного майбутнього

Коли у 1917 році розпадалася Російська Імперія, більшовикам вдалося накинути "широким народним масам" ідеологію комунізму, на якій було утворено Радянський Союз...

Свобода підприємництва – вагоме надбання Незалежності

Історія створення в Україні пунктів незламності сягає своїм корінням початку двотисячних років. Відповідальні і людяні підприємці у люті зими створювали пункти обігріву і харчування для немічних і безпорадних людей, які не могли дати собі ради у тих умовах...