1 грудня 2020, 12:45

Україна знову має добрі стартові умови для суспільного прогресу

Місцеві вибори 25 жовтня завершили великий виборчий політичний цикл в Україні. Наступним електоральнтм роком, коли пройдуть вибори президента, парламенту, місцевих рад та голів, за штатних, звісно, умов, стане 2024.

Попереду маємо три роки, протягом яких суспільство і влада могли б зосередитися на тому, аби інтегрувати Україну в світові соціокультурні – інформаційні – економічні- інфраструктурні – безпекові, ... etc процеси, аби вона стала бажаною, перспективною країною для проживання.

Проте, хіба ж це із нашим щастям?

Зростання продуктивності праці вивільняє дедалі більше робочих рук. До того ж пандемія показала, коли й не цілковиту зайвість, то надлишковість чималого грона "білокомірцевих", перед усім, професій. Число зайвих людей швидко зростатиме. Це – потужний глобальний виклик, підсилений великою міграцією і потеплінням.

Вже давно слід планувати скорочення робочого дня, підготовку нових освітніх програм і розвиток наукових та освітніх інфраструктур, створення робочих місць в індустріях творчості, дозвілля, реакреації, охорони довкілля та біологічних видів... Надважливо – розвиток комплексної космічної галузі.

Ці потреби людства і окремих суспільств, спільнот, громад вимагають нової якості влад – держав з одночасним підсиленням їхньої співпраці, інтеграції, запровадження отого пресловутого нового світопорядку. У ньому немає місця Росії, такою, як вона є сьогодні. А іншою вона стати не встигне.

Відтак, українські політичні проекти риторично орієнтовані на Росію – рускій мір з його облудними "цінностями", швидше, чи повільніше занепадуть.

Ізоляціоніські, ксенофобські, консервативні політичні проекти поволі, але теж втрачають перспективи, що "тут і зараз" блискуче доводить Дональд Трамп.

Інтелектуальні, інформаційні, політичні зусилля слід спрямувати на проектування та втілення нового типу суспільних відносин, які б враховували потреби людства, обумовлені новими обставинами його соціального – інформаційного – ініраструктурного – біологічного (sic, бо пандемія, потепління, знищення середовища проживання видів...) існування.

Хоча і "не з нашим щастям", проте, маємо більш-менш працюючу політичну систему, на диво "живу" економіку з інфраструктурою, інколи відповідальне і часом навіть трохи культурне населення, ... а ще – три "штатних роки" до чергової виборчої веремії.


Звісно, що в нас корупція, надмірна концентрація тупості і неосвітченності на всіх щаблях влади, війна, хронічна екологічна катастрофа, пандемія, ... однак досвід 29 років існування поточної форми української державності доводить, що вітальні сили нашого суспільства здатні переборювати потужні негативні чинники.

Підтвердження?

Дві епічні революції у XXI ст. Проголошення незалежності у XX, коли рівно 29 років тому – 1 грудня 1990 саме громадяни на Референдумі усвідомлено і вільно проголосували за вихід України з СРСР, тим його і поховавши. Не перелякана московським ГКЧП партноменклатура у Верховній Раді УРСР, 24 серпня 1991 року, насправді проголосила незалежність, а суспільство. За тиждень після 1 грудня у Біловежській Пущі було підписано формальний акт про припинення існування Радянського Союзу. Тим, хто ототожнює СРСР з "Великою Росією" слід пам'ятати, надто після 2014 року, що існування Союзу припинила Україна. І вона продовжує відігравати провідну роль у цій частині світу.

Повернімося до майбутнього.

Поміж політичних партій, маємо лише (аж?) 5, які організаційно здатні реалізовувати загальнонаціональні проекти:

"Слуга народу"; "Батьківщина"; "За майбутнє"; "Опозиційна платформа за життя"; "Європейська солідарність". Список наведено відповідно до кількості виборотих партіями мандатів на місцевих виборах, відповідно до офіційних даних ЦВК. З них реальну мережу партосередків на місцях має лише "Батьківщина". В СН, ЗМ, ОПЗЖ вони лише формуються, а в ЄС не охоплюють всієї України, хоча добре представлені у великих містах.

Утім, екстенсивне зростання кількості парторганізацій, часто не означає якісного зростання їхньої роботи в інтересах громад, навіть, коли вони приходять до влади в конкретних радах і виконкомах. З цієї та інших причин, не всі з нинішньої п'ятірки основних партій можуть стати елементами політичної системи майбутнього, що відповідатиме суспільним потребам ближчих років.

Найкращі базові умови у "Батьківщини" і "Слуг народу". При цьому з діаметрально протилежних причин. "Батьківщина" уособлює стабільність і надійність у захисті базових соціальних інтересів, а СН – новизну і сподівання частини суспільства на зміни.

Обидві партії рівномірно представлені в усій країні. Їхня політична конкуренція могла б ґрунтуватися не на адміністративному ресурсі та взаємопоборюванні у ЗМІ, а на співставленні соціальних ідей. Це добрі передумови для формування класичної двопартійної системи.

Разом з тим є велика потреба у модернізації форм партійної роботи – перед усім запровадженні цифрових – горизонтальних – мережевих засобів спілкування між членами партії, осередками, керівними органами, вивчення думки партійців, обміну досвідом. Партія за типом соціальної мережі.

Такий підхід дасть змогу зробити український партійний процес ефективним і конкурентним, вбудованим у світові політичні тренди.

Не з нашим щастям?

powered by lun.ua

Про недипломатичну роботу співробітників Посольства США в Україні

На околиці Києва, біля села Пирогів є притулок для собак і котів, що називається "SOS". Там коштом українських і закордонних доброчинців утримуються кілька сотень тварин, яких зрадили їхні господарі, викинувши зі своїх помешкань...

Знову "Україна не Росія", проте багатьом дуже хочеться стерти цю відмінність

"Революція вихідного дня", як іронічно називають численні протести у Російській Федерації, позатим викликала великий інтерес в українському експертному середовищі, та й у суспільстві загалом...

Тарифний грабунок веде Україну до дефолту

Двадцять перший і двадцять другий роки в Україні могли б стати періодом відносного політичного штилю, а відтак – економічної стабілізації. Передбачені законодавством вибори – президентські, парламентські, місцеві – відбулися протягом двох минулих років, у Верховній Раді сформовано монобільшість партії "Слуга народу", фактичним лідером якої є Президент Володимир Зеленський...

В Україні зменшилася загальна смертність в коронавірусний рік, на відміну від Білорусі та Росії

За перші 9 місяців поточного року загальна смертність у Російській Федерації стала рекордною за аналогічні періоди останнього десятиліття. У порівняні ж з минулим роком вона зросла на 9,7%...

Україна знову має добрі стартові умови для суспільного прогресу

Місцеві вибори 25 жовтня завершили великий виборчий політичний цикл в Україні. Наступним електоральнтм роком, коли пройдуть вибори президента, парламенту, місцевих рад та голів, за штатних, звісно, умов, стане 2024...

Для системних політичних партій перехід в опозицію в новообраних місцевих радах може стати... джерелом політичного ресурсу

Наша сучасна історія, від проголошення незалежності, ще не знала такої кількості загрозливих для України чинників. Їхній короткий перелік виглядає так: - війна Росії проти України, з окупацією та анексією 7% суверенної території; - пандемія коронавірусу, з якою чи спроможна впоратися медична інфраструктура; - посилення економічної кризи з усіма її наслідками: наростаючий бюджетний дефіцит, скорочення споживання і виробництва, безробіття, криза неплатежів, виїзд продуктивної робочої сили за кордон, занепад освітньої, медичної, комунальної, транспортної інфраструктури, зростання криміналізації суспільних відносин тощо; - хронічна корупція, а також, пов'язана із нею, потужна тіньова економіка, де виробляється близько 46% ВВП; - некомпетентність та інфантильність влади, наслідком чого є зростання недовіри до неї громадян – радикалізація настроїв суспільного протесту; - глухе невдоволення армії, в широкому її розумінні – включно з волонтерським і добровольчим рухом, які, тим часом, користується найвищим рівнем суспільної довіри; - загроза колапсу судочинства, ширше – всієї правоохоронної системи; - реваншистські наміри, як з боку економічно-політичних угруповань, підтримуваних Росією, так і з боку корупційних політично-чиновницьких, угруповань, частково усунутих "від корита" внаслідок виборів минулого року; - високий рівень конфліктності в середині, орієнтованого на Європу, патріотичного політичного табору, на тлі нездатності правлячої партії "Слуга народу" знаходити собі політичних союзників; - упевненість більшості громадян у тому, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку і, що "Україна, як країна розвалюється, іде до розколу"; - домінування антиукраїнського – антизахідного контенту в інформаційному просторі...