Що робити з колишньою Росією і Білоруссю по війні?

Днями Інститут майбутнього оприлюднив доповідь під назвою "Що робити з Білоруссю: логіка впливу на країну". У констатаційній частині цього тексту йдеться, зокрема, про те, що в Україні мало досліджують і знають білоруське суспільство – настрої, економіку, інформаційно-культурні, соціальні та інші чинники, які діють у ньому. Автор доповіді пан Ігар Тишкевич справедливо наголошує на тому, що по війні Україні доведеться відновити стосунки з Білоруссю, бодай з огляду на географічно-логістичні обставини. Рекомендую ознайомитися з доповіддю – багато нового дізнаєтеся.

Серед пропозицій бачення майбутніх взаємин України і Білорусі пан І.Тишкевич, в усному варіанті доповіді, фактично застерігає від ідеї вимагати від Білорусі матеріальних компенсацій за завдані нашій країні збитки як співучасниці агресії Росії. З такою позицією не можна погодитися, бо Білорусь надала свою територію та інфраструктуру для нападу росіян, який скоєно не лише з метою загарбання української землі, а і геноциду українського народу, що весь світ побачив у Бучі, Гостомелі, Ірпені та багатьох інших громадах України; з метою ядерного тероризму – захоплення території Чорнобильської АЕС відбулося з території Білорусі за технічного сприяння білоруської влади. Тому Білорусь мусить виплачувати репарації і контрибуцію як співучасник Росії.

Ці компенсації, зокрема, мають бути використаними і для виплат громадянам Білорусі, які зараз воюють у ЗСУ з російським агресором.

Нещодавно у Празі відбувся Форум вільних народів, у якому брали участь представники близько двадцяти народів Росії. Там йшлося про деколонізацію "Федерації" – повалення російського іга та проголошення незалежності для Бурятії, Інгерманландії, Ічкерії, Якутії та ін. З цими вірогідно новими суб'єктами міжнародного права може виникнути та сама проблема, що і з Білоруссю – компенсації за участь у нападі Росії на Україну, як його співучасників.

Важливо, щоб при підготовці проектів документів стосовно повоєнного міжнародного політичного устрою на території колишньої Російської Федерації, були враховані всі принципи мирного співіснування націй, а також – дотримання прав і свобод людини, охорони довкілля і культурної спадщини, економічної співпраці і розвитку, що являють собою неодмінну цінність сучасної цивілізації.

Серед колективу країн-гарантів втілення цих норм має бути Україна.