На протезі звільняв Харківщину і боронив Бахмут. Геннадій Керничний – подвиг, гідний звання Героя України. Посмертно

Геннадій Керничний заслужив звання Герой України ще за життя, але має отримати його посмертно.

Геннадій Керничний – військовий, ветеран війни з 2014 року, поклав життя за Україну.

Геннадій Керничний – уродженець Вінничини. Герой почав свій шлях у лавах ЗСУ ще у 2014 році, коли далеко не всі українці знали про війну. Або не хотіли знати. А хлопцю було всього 17 років! Та Геннадій визначився відразу – він готовий боронити Україну.

У період з 2014 по лютий 2022 року Геннадій пройшов з побратимами Дебальцево, Марʼїнку, Золоте, Щастя, Станицю Луганську. Також Керничний вів роботу в тилу, мав успішні розвідувальні та диверсійні операції. У 2019 році у бою знищив трьох ворогів та взяв полоненого, але при відході підірвався на міні. Через отримане поранення лікарі були вимушені ампутувати частину ноги Геннадія.

"Моя дружина першою познайомилася з Геною. Ще до повномасштабного вторгнення. Він тоді проходив лікування в Ірпені, а дружина в госпіталі допомагала пораненим бійцям. Гена ще тоді казав, що йому не треба допомога. Він хотів робити все сам. З часом Гена став дуже близьким нашій родині. Він лише на рік старший за мого сина. Ми разом проводили багато часу, спілкувалися. Гена ділився найсокровеннішим" – розповідає волонтер Віталій Журигора.

Після такого важкого поранення Керничний знову повернувся до війська на протезі! Він став військовим інструктором та передавав власний досвід новобранцям.



Керничний з протезом на великій війні

З початком повномасштабного вторгнення Геннадій відразу став до зброї. Вже 25 лютого 2022 року Керничний боронив Київщину: пройшов Ірпінь, Бучу, Гостомель, Лютіж і Макарів. Після звільнення Київщини воїн відправився на Харкіщину – звільняв Балаклію, Козачу Лопань.



"Коли Гена повертався з завдань – я це відчував. Міг серед ночі прокинутися, щоб перевірити чи він в мережі. Я прокидався, телефонував йому, а він завжди дивувався. Питав, Іванич, а ви як дізналися, я тільки включив телефон. Я відчував, коли він повертався з завдання. Для мене було важливо просто побачити, що він був в мережі після повернення з завдання" – каже волонтер Віталій Журигора.

Після Харківщини – Донеччина. У Бахмуті Керничний воював 10 місяців, обороняв Вуглегірську ТЕЦ та звільняв Ямпіль – Керничний був першим, хто зняв ворожий прапор та замінив його на український стяг. Геннадій кожен день, попри біль в нозі і інші проблеми зі здоровʼям, ставав до бою.

"Гена завжди був у тій частині особового складу, яка під час військових операцій йшла першою. Він пишався цим, ніс честь. Він пишався бути у цей час у цьому місці" – розповідає побратим Дмитро Закалата.

23 вересня 2024 року Геннадій Керничний загинув на Харківщині.



"Гена був максимально відважним і це було в його крові. На війні він себе відчував в якомусь значенні затишно: тіло було на одній хвилі з душею і думками. Його стан душі був за покликом – це те, що бігало і бігає у нашій крові. Він мав в собі історичний код наших пращурів. Він знав за що воював, що робив і заради чого повертався після реабілітації. Гена завжди хотів щось робити для нашої країни, нашої Перемоги" - додає Закалата.

"Він нам довіряв. У нього було, як то кажуть, "душа чує – сказати не може". За місяць до загибелі Гена зателефонував Лєні і каже, що у мене таке відчуття, ніби, я маю піти на завдання і не повернутися. Мій фарт закінчився... Гена мав вже списуватися – це був його крайній раз на фронті. Він казав, що вже втомився, не міг бути на війні через погане здоровʼя. Гена хотів бути на фронті, але боявся стати тягарем для побратимів, підвести їх. Вони на мене сподіваються, а у мене вже здоровʼя нема – казав Гена" – розповідає волонтер Віталій Журигора і додає - "Ми були дуже близькі. Він розповідав про свої мрії. Гена хотів садок, бджоли, мати сімʼю. За пів року до загибелі він взяв в оренду ставок – це була його мрія".

Геннадій Керничний боровся сам і не давав здатися іншим

Геннадій Керничний був не лише міцним духом воїном, але й опорою для побратимів. Герой підтримував тих, хто зазнавав поранень на війні та власним прикладом показував, що життя з протезом є. Завдяки міцному братерству та силі духу Геннадія побратими без вагань виступали проти ворога, йшли у бій і звільняли українську землю.



"Геннадій хотів побачитися з друзями і побратимами на його Батьківщині – у місті Бар. Він мав приїхати додому у відпустку. Але Геннадій з фронту їхав не до коханої та батьків, а до поранених побратимів та військових, яким нещодавно зробили ампутації. Потім їздив по всій Україні і відвідував з квітами могили полеглих побратимів. Гена памʼятав і про живих, і про загиблих. Він був героєм не тільки на фронті, але й весь свій час віддавав іншим. Геннадій виріс на фронті. Він не бачив нічого, окрім війни і поранень" – каже фронтова волонтерка Оксана Корчинська.

Керничний був і є прикладом для ветеранів війни – він витримав весь біль і продовжив боротися за Україну. За Україну і поклав своє життя.

Геннадій Керничний за життя отримав багато державних нагород, але не дочекався найважливішої – Герой України. Наше завдання зараз – з честю зберегти памʼять про Геннадія Керничного.

Підпишіть петицію про присвоєння Геннадію Керничному звання Герой України.

Ми маємо памʼятати і шанувати, що Геннадій присвятив найкращі молоді роки війні і поклав життя за свободу України. Ми тут завдяки Геннадієві і наша вдячність його подвигу – це підписати петицію і памʼятати.

ОНОВЛЕННЯ

22 листопада 2024 року Зеленський підписав указ, яким позбавив державних нагород 34 зрадників України. Серед них: Віктор Медведчук, Дмитро Табачник, Микола Азаров, Віктор Пшонка, патріарх Кирило, Микола Басков, Філіп Кіркоров, Ані Лорак, Таїсія Повалій та інші.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.