Ліво-право, цоб-цабе, Соцінтерн та ЄНП
Так сталося, що сьогоднішню ранкову каву я пив за читанням Римського маніфесту Європейської народної партії – "За Європу Громадян. Пріоритети для кращого майбутнього". Документ цей мені прислав Григорій Немиря ще з тиждень тому, але лише тепер до нього дійшли руки.
За збігом обставин, саме в цей час на "УП" виставили статтю "Тимошенко змінює орієнтацію".
Права вона чи ліва?
Я особисто вважаю це питання неактуальним. В сучасному євроатлантичному світі межа між лівим та правим взагалі стирається.
Демократи від республіканців відрізняються не стільки лівизною чи правизною, скільки тим, що за демократів голосує більше негрів та латиносів, а WASP (білі англо-саксонські протестанти) прихильніші до республіканців.
Після реформ Лейбористської партії, що їх в середині 90-х років запровадив Тоні Блер, британцям стало значно складніше відрізняти цю політичну силу від консерваторів.
Жак Сегела стверджує, а мій особистий скромніший досвід підтверджує, що на виборах перемагають не ідеології, а ідеї, не партії, а лідери. Це – світове правило, тим більше актуальне для такого перехідного та амбівалентного суспільства, яке одночасно за ЄС та ЄЕП, за європейську демократію і за сталінський порядок, за незалежність і за Радянський Союз, за духовність і порнографію.
Тому ідеологічні партії, такі як КПУ чи СПУ опинилися на маргінесі, а партії-лідери є партіями лідерського типу. "Ідеологія ПР" – Янукович, "ідеологія" НУНСу – Ющенко, а "ідеологія" БЮТ – Тимошенко.
Тому в антикризовій коаліції змогли із взаємною вигодою співіснувати Ахметов і Симоненко.
Тому в НУНСі об'єдналися Правиця і Луценко.
Тому в БЮТі є класично ліва УСДП, право-ліберальна ПРП, центристська "Батьківщина", а серед виборців Блоку, якщо поглянути ідеологічні двухмірки, є соціалісти, соціал-демократи, націонал-демократи, націоналісти і навіть трохи-трохи лібералів (бо останніх взагалі мало).
Аналогічна ідеологічна каша – в НУНС та ПР.
Словом, Ноїв ковчег.
З таких умов я б не радив жодній політичній силі чіпляти на себе табличку з будь-яким "ізмом".
А тепер нарешті про те, з чого починав. Програмні документи ЄНП здивували тим, що серед ключових, наскрізних слів документ – справедливість та солідарність. Я їх навіть олівцем пообводив. Думаю, цим програма ЄНП і здолала Юлію Володимирівну.
Отож, максимум, що їй можна закинути – зміну зовнішньої вивіски, а не поглядів чи ідеології, хоча я сам як ліберал був радий прийняти Ю.В. і до нашого ліберального табору. Ну і зрозуміло, що крок від Соцінтерну до ЄНП з моєї точки – правильний.
