Чому "регіональні" м'ясники знову шматували Україну на сорти
Протягом двох місяців я, будучи працівником штабу БЮТ, свідомо уникав у своєму щоденнику записів, пов'язаних з виборчою кампанією, але тепер маю повне право повернутися до деяких тем.
Хоча, правду кажучи, я зреагував, здається, лише на ініціативу Партії регіонів щодо референдуму з питань мови та державного нейтралітету. І то був не єдиний рецидив, який засвідчив, що в арсеналі регіоналів залишилася-таки риторика кампанії 2004 року.
Принаймні одеські регіонали використали його сповна. Вони затято розпалювали міжнаціональну, міжконфесійну та міжрегіональну ворожнечу.
Якби в країні прокуратуру не було приватизовано "донецькими", якби вона взагалі була, кілька людей вже б мали нюхати парашу за газетьонку під назвою "Регіональний вісник".
Наприклад, ця газета повідомляє про наміри помаранчевих "ввести уголовную ответственность за употребление русского языка", "запретить каждому из тех, кто жил и трудился в СССР, работать в образовании, медицине, лишить других гражданских прав".
"Они давно разорили предприятия в своїх областях и живут за нас счет", – запевняє одеситів Партія Регіонів.
Ну й, нарешті, регіонали не були б регіоналами, якби не порівняли свої опонентів з фашистами: "Уходя из осажденной Одессы 16 октября 1941 года, наши деды и прадеды, знали, что еще придет 10 апреля 1944 года. Знали, что вернутся. Если мы сдадим Одессу 30 сентября – апрель никогда не настанет".
Вибори пройшли, тепер регіонали в гонитві за "ширкою" знову заговорили про необхідність "зшивати країну". А може краще було б її не шматувати?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
