Як Буш делікатно утер носа Путіну
Коли Сталіну сказали, що на відміну від СССР, в Америці є демократія, бо там можна вийти на площу і піддати гострій критиці президента Трумена, цей вождь, учитель та ідол тоді ще ненародженого товариша Симоненка, сказав: " В СССР також є демократія, бо в нас так само можна вийти на Красну площу й піддати гострій критиці президента Трумена". Цей анекдот розповідали за часів Брежнєва.
За часів Путіна російська демократія квітне неначе Сталін і досі живий. Там і зараз можна вийти на Красну площу й до хриполи у горлі критикувати президента Буша. За таких обставин ОМОН не чіпав би навіть Каспарова. Критикують цього президента й на всіх російських телеканалах – від програми "Врємя" до "Аншлагів", петросянів та "Комеді клабів". Сам майбутній прем'єр Путін дозволяє собі саркастичні шпильки на адресу президента.
Сміються над Бушем і в Америці. У нього – один з найнижчих рейтингів, бо американці, на відміну від росіян, життям чомусь не задоволені. Як би не критикували Буша, йому й на думку не спало б видумувати якісь рокіровки чи "загогуліни", щоб залишитися при владі. Взагалі, за двісті з гаком років ще жодний американський президент не допетрав до того, щоб напроситися у віце-президенти до свого наступника.
І от днями у Буша трапилася нагода поставити крапку над i у своїх заочних дебатах з Путіним. Буш сказав, що не хотів би діяти в такий спосіб як ВВП. "Я хочу завершити свій президентський термін і дозволити комусь-іншому стати біля керма, – сказав Буш, відповідаючи на питання про своє ставлення до путінсько-медведєвських трюків. – Саме так і трапиться у Сполучених Штатах".
Б'юсь об заклад, завдяки російським телеканалам росіяни не дізнаються про цю думку Буша, бо він виглядає не таким вже й дурнуватим. Я б навіть взагалі сказав, що дурнуватим виглядає не Буш.
Ознакою демократизму держави, на мою думку, є змінюваність лідерів біля керма, а здатність відпускати лідерів на спокій, якщо навіть вони є улюбленими та популярними – ознакою здоров'я суспільства.
Я завжди був кращою думки про Путіна. Можливо тому мені здається, що теза про його прем'єрство – радше передвиборча технологія Медведєва, і після того, як вона спрацює, ВВП все ж таки знайде в собі сили відмовитися від улюбленого наркотику.
