УПЦ КП+УПЦ МП=ще далеко не любов. Лише маленький крок до діалогу. Але – ПЕРШИЙ!
У передноворічній метушні світські ЗМІ майже не помітили кількох важливих подій в релігійному житті. По-перше, Архієрейський Собор УПЦ (Московського Патріархату) відмежувався від Союзу православних братств одіозного Каурова, засудив так зване політичне православ'я, висловився проти деструктивного втручання в церковне життя з боку "політичних та навколо церковних громадсько-політичних організацій, в тому числі і закордонних, які підтримують антицерковну діяльність Каурова".
Це вже явний привіт Дугіну, Затуліну та іншим путінським "геополітикам", хоча навряд чи УПЦ МП в найближчому майбутньому наважиться поставити на місце самого Путіна, який в середині грудня звинуватив Ющенка в діяльності, направленій на "розкол Української Православної Церкви". Це при тому, що Ющенко навпаки намагається примирити УПЦ МП та УПЦ КП або принаймні сприяти початку діалогу. Це чомусь дратує Путіна, незважаючи на те, що саме за його посередництва минулого року об'єдналися РПЦ та РПЦЗ (антибільшовицька РПЦ за кордоном).
В Україні ж лише забовваніла віддалена перспектива певного примирення УПЦ МП та УПЦ КП. І тут маємо другу новину, в принципі важливішу за першу. "20 грудня 2007 р. в Києво-Печерській Лаврі відбулася зустріч архієпископа Переяслав-Хмельницького Димитрія з главою УПЦ (в єдності з Московським Патріархатом) митрополитом Володимиром (Сабоданом)
"З благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета архієпископ Димитрій передав Предстоятелю УПЦ (МП) митрополиту Володимиру офіційний текст Звернення до єпископату, духовенства та вірних, підписаний членами Священного Синоду та архієреями УПЦ Київського Патріархату 14 грудня 2007 р. Митрополит Володимир прийняв текст звернення та повідомив, що він буде розглянутий на Архієрейському Соборі УПЦ, який має відбутися 21 грудня. Від імені Київського Патріархату архієпископ Димитрій передав у подарунок митрополиту Володимиру повний комплект богослужбової літератури українською мовою, перекладеної і виданої протягом останніх десяти років, у кількості понад 20 томів. Такий самий комплект згодом було передано також до Київської Духовної Академії і Семінарії
Після цього відбулася зустріч архієпископа Димитрія з ректором КДАіС та головою Синодальної богословсько-канонічної комісії УПЦ єпископом Антонієм. Єпископ Антоній та архієпископ Димитрій обмінялися думками щодо необхідності впорядкування та унормування української богословської термінології, яка використовується в церковному житті. Також було порушене питання необхідності погодження позицій православних духовних навчальних закладів у питанні їх державної акредитації..."
За цими сухими рядками протокольного по суті повідомлення для преси – ПЕРШИЙ ЗА МАЙЖЕ 16 РОКІВ РОЗДІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я ОФІЦІЙНИЙ КОНТАКТ УПЦ КП ТА УПЦ МП. Цього, можливо, не варто перебільшувати, але гріх і применшити.
Рішення Собору єпископів УПЦ МП, який відбувся 21 грудня 2007 р. в Києво-Печерській лаврі також відзначені в історії Української Церкви – тут складно не погодитись з архімандритом (УПЦ КП) Євстратієм. Замість традиційних прокльонів на адресу "філаретівців-розкольників" Собор УПЦ МП вдався до діловито-стриманої оцінки звернення з боку УПЦ КП. До речі, сам факт прийняття цього звернення до розгляду сам собою є вже безпрецедентним.
"У промові на відкритті Собору митрополит Володимир вперше відзначив, що для подолання розділення Церкви не досить односторонніх кроків – рух до єдності повинен бути обопільним. Таким чином, хай і не прямо, але сказано дуже важливе – вимога беззастережного покаяння поступається місцем можливості діалогу", – пише Євстратій Зоря.
Раніше у зверненнях Київського Патріархату неодноразово звучали заклики до УПЦ МП припинити взаємну ворожнечу. Вперше слова про те, що ворожнеча суперечить заповіді Спасителя, навіть якщо йдеться про тих, хто вважається "розкольниками", прозвучали і в зверненні УПЦ МП.
Ось що сказав Митрополит Володимир. "При цьому ми розуміємо, як важко робити кроки назустріч один одному. Ми також усвідомлюємо, що ці кроки повинна робити не одна лише сторона. Тому нам разом слід шукати шляхи до подолання розколу. Це передбачає спільне осмислення того, що відбувалось з нашими Церквами і нашим суспільством у продовж останніх десятиліть – осмислення в рамках зустрічей, діалогу та конкретних справ, які наближали б нас один до одного".
Отже, замість "покайтеся, окаянні", чим УПЦ МП традиційно реагувала на звернення УПЦ КП, визнано необхідність діалогу.
