Олег Медведєв Приватний політичний консультант, політтехнолог

Чому Москва вчепилася мертвою хваткою за українську Церкву? Версія Клари Гудзик

01 серпня 2008, 14:10

Я хотів би продовжити дискусію, що виникла навколо відзначення 1020-річчя Хрещення України та міжконфесійної ситуації в державі. Протягом найближчих тижнів планую чимало записів на цю тему, однак перш за все хотів навести коментар, оприлюднений газетою "День". По-перше, тому, що це видання давно, професійно, глибинно переймається цією тематикою. По-друге, коментар вийшов з-під пера Клари Гудзик, яку я поважаю, вважаю і рекомендую як найбільш глибокого серед журналістів знавця церковного життя в Україні. Відтак, сподіваюсь, ані "День", ані пані Клара не матимуть до мене претензій щодо цитування.

"Одні бажають, – пише Клара Гудзик, – залишатися парафіянами Московської патріархії, інші – мати Українську незалежну автокефальну православну церкву. Тим більше, що така незалежна церква в нас уже є – це Київський патріархат, за якого, як говорять статистики, – стабільно виступає більша частина українських православних.

Не варто заперечувати, що церковне життя нашої країни вельми пожвавилося екстраординарною обставиною, рідкісною в історії України, – приїздом православного Вселенського патріарха Варфоломея I, "першого за честю" серед 14-ти визнаних православних церков світу. (РПЦ посідає в цьому списку-диптиху п'яте місце; загальна чисельність православних у світі становить, за приблизними розрахунками, максимум максиморум 350 мільйонів землян).

Як відомо, значна частина українських православних і сьогодні підлягає Москві – це парафіяни Української православної церкви Московського патріархату. Ця обставина призводить до небезпечного для державності України двовладдя – мільйони українців перебувають під подвійним різно-полярним управлінням: з одного боку, вони є громадянами України, а з іншого – покірними парафіянами політизованої Російської Православної церкви; вірніше її філії – Української православної церкви (УПЦ МП).

Варто ще нагадати, що число всіх православних України майже дорівнює числу православних на території Росії (не враховуючи зарубіжних церков РПЦ). Тому світська та церковна влада нашої сусідки твердою рукою тримається за українських православних. Москва так стурбована можливістю втратити УПЦ МП, що готова на все. Один приклад: коли в Україну приїхав патріарх Варфоломей, Російський МЗС звернувся до уряду Туреччини з вимогою відкликати патріарха з України (як підданого країни). Взагалі, в ті дні, коли в нас перебував високий гість, деякі московські політики просто-напросто голови втратили – протести, образи (в тому числі, грубі образи нашого високого гостя – ми ж звикли!), політичні погрози переповнювали ЗМІ. Хоча Константинопольський патріарх – потрібно віддати йому належне – не допустив найменших відхилень як від православних канонів, так і міжнародних протоколів.

Гості приїжджають і від'їжджають. Який же сенс приїзду патріарха Варфоломея для нас із вами? Почнімо з негатива. Великою несправедливістю є те, що за кадром описуваних вище подій залишилися, начебто такі, що "не були взагалі", православні віруючі Київського патріархату, яким керує патріарх Філарет. Іншими словами, від обговорення доль майбутньої Української автокефальної православної церкви були відрізані мільйони віруючих. Хіба вони не громадяни цієї країни, хіба не православні? Звичайно, у церковників свої дуже жорсткі правила, але для світської влади України всі громадяни мають бути рівними, тим більше в такому питанні, як свобода совісті. Їх не можна замикати в "гетто" та примушувати мовчати під час приїзду Константинопольського патріарха.

До позитиву візиту можна віднести серйозні спроби Президента Ющенка об'єднати українське православ'я за допомогою високого гостя. Це благородне й дуже актуальне завдання! Ще раз підкреслимо – Президент зробив можливим неможливе, тобто візит до України Константинопольського патріарха. Але в патріарха Варфоломея – своя, патріарша – логіка, коріння якої йде в глибини тисячоліть.

Бентежить також стратегія Президента – вийшло так, що він "воює" за Помісну церкву майже без "військ", спираючись лише на своїх найближчих урядовців: УПЦ МП все ще перебуває під омофором Московської патріархії, а Київський патріархат – у "підземеллі й мовчанні". Тому не дивно, що результат описуваної тут події для суспільства поки що невидимий. Адже всім відомо, що патріарх Варфоломей покинув Україну ввечері 27 липня, так і не підписавши ніякого документа про початок процесу об'єднання "гілок" українського православ'я (найпрекрасніші слова, які подають надію, залишаються лише словами!).

Проте за всіх обставин і недомовленостей не потрібно забувати, що сьогодні всі ми – вперше в новітній історії України та Української церкви – самостійно відсвяткували хрещення Русі. Не в Москві, як це там планувалося, а в Києві – в тих місцях, де колись і відбулася ця епохальна подія. (Історики стверджують, що близько 988 року хрестилися кияни і мешканці навколишніх селищ, а також тієї території, яка називалася Київською Руссю. Це нинішня Київська, Чернігівська, Житомирська і деякі інші землі. Москви тоді ще не було "на світі").

Тому 1020-річчя хрещення Русі можна вважати – при всьому розчаруванні – знаковою подією в історії незалежної України; будемо вірити, що воно принесе далекосяжні наслідки для народу України".

Повна версія статті Клари Гудзик – http://www.day.kiev.ua/205106/



powered by lun.ua
Коментарі — 158
Unique _ 07.08.2008 21:22
IP: 91.124.34.---
06.08.2008 12:58___ Аняяяя
А не читай. Блоги – справа добровільна...
Unique _ 07.08.2008 21:21
IP: 91.124.34.---
06.08.2008 12:58___ Аняяяя

І Ющенко одразу стане здоровим...?
Unique _ 07.08.2008 12:27
IP: 91.124.19.---
04.08.2008 02:20___ Masharovskaya
Я не думаю, що Україна зможе придумати свій варіант звільнення з-під окупації та реалізації самостійності і суверенітету, якось відмінний від пострадянських країн-учасниць Варшавського Договору. В тому числі і щодо помісної церкви.
Навіть сучасна українська псевдоеліта кухарчуків-доярок-Парасок усвідомлюють себе приватними власниками окремої країни, гарчати пробують на господаря з-під лавки, газового краника вже майже не бояться...
Аняяяя _ 06.08.2008 12:58
IP: 81.23.24.---
ПОЛИТИЧЕСКИЙ ЗАКАЗНИК ПОСТОВ. ТУТ МОЖНА ВСТРЕТИТЬ КОГО УГОДНО. КТО БАБКИ ПЛАТИТ ЗА ТОГО И ВОЮЮТ В КОМЕНТАХ ПИСАКИ. АЖ ПРОТИВНО ЧИТАТЬ ПРОДАЖНЫЙ ТЕКСТ
msh _ 04.08.2008 14:25
IP: 77.121.124.---
2 Семафоре
Здається ви знаєте букви, але читаєте погано. Крім того, в буквах мого комменту "срана мітла" відсутня. А що до вихопленої цитати, то канон це така штука, яка встановлює упорядковані правовідносини (так само як і конституція, між іншим). Тому виходити за межі цих канонів, зважаючи на особисті уподобання, є неможливим. І ієрархи православних церков це демонструють. Між іншим і Філарет також. А Христос вважає, наприклад, не шукати соринку в чужому оці, а витягти бревно зі свого
семафор _ 04.08.2008 13:36
IP: 77.90.193.---
А Мєвєдєва поздоровляю – довгенько він відходив після Ватерлоо під Києвом. Видно ще совісті залишилось... А то, он березовець уже тричі обтерся й усіх сил обфекалює Президента:-)...
Приєднуйтесь... вже можна. Всі вже "забули":-)...
семафор _ 04.08.2008 13:32
IP: 77.90.193.---
03.08.2008 22:05___ msh
2 аффтар
Крім того весь православний світ... вважають київський патріархат неканонічним
Ну Ви прямо як на з*їзді партії – "істінниє камуністи – лєвиє уклоністіи"..."гнать сраной мєтлой..."...та ін...
Краще підкажіть, а кого Христос вважає канонічним? Де документи того, що Він надав канонічності стукачу Рідігеру? І за які такі "діянія"?
Masharovskaya _ 04.08.2008 02:20
IP: 82.207.30.---
03.08.2008 18:22___ Unique
"Як і НАТО – це проблема надумана дуже тупими."

Проблема в том, что очень серьезные ВВП и компания будут играть очень тупыми до последнего. А лихорадить будет всех. Да и ось Берлин-Париж-Москва еще никто не отменял.

И все зеркально в украинском королевстве))
Церковь только пешка, потому-то и вцепилась в нее Москва.
В нашей стране геополитику скоро можно будет найти не только на дверях полюбившегося монастыря в виде бумажки "НАТО – Нет", но и в консервной банке...
димко _ 03.08.2008 23:30
IP: 92.112.8.---
03.08.2008 15:02___ Unique
Ви пропонуєте принцип "політичної доцільності" – заради відновлення помісної церкви визнати гріх розкольництва, якого не було і бути не могло
Во-первых не ради "політичної доцільності", а ради православных верующих, ради которых и существует ПЦ и ради граждан украины, ради которых и существует Украина.

А во-вторых я не говорю о том, что всю 100%-ю вину за существующие в УПЦ трудности должен брать на себя УПЦ КП и каяться в ней. Я говорю, что, на сколько я понимаю православие – никто не может считать себя идеальным, правым и непогрешимым в своих решениях на 100%, кроме Бога конечно. А раз есть досадные ошибки у каждого, значит и покаяться не грех никому. Вроде того.

Если кадровые жертвы или покаяние КП за свои ошибки (найдут при желании) или лучше сказать за свой % вклада в существующие трения позволит УПЦ МП получить более твердую позицию перед противостоящим объединению давлением РПЦ и пойти на создание единой УПЦ, то почему бы и нет?
димко _ 03.08.2008 23:14
IP: 92.112.8.---
03.08.2008 09:18___ Vaka
Говоря по-современному – проявить политическую волю.
Это уже проделано раньше. Была политическая воля руководства страны и явочным порядком появился УПЦ КП.

Позитивное следствие – наша заявка на самостоятельную УПЦ сделана и с ней придется считаться всем.

Негативное следствие – имеем раскол православия внутри страны на две крупные церкви. Плохо. Это нас ослабляет. Нужно сейчас искать пути преодоления. И они должны максимально быть реальными, а не максимально крутыми.

У меня был вопрос относительно выбранной стратегии. Unique дал ссылку на хороший ответ http://www.cerkva.info/2008/07/11/sobor_filaret_2.html. Ответ я там вижу такой 03.08.2008 06:46___ димко.
msh _ 03.08.2008 22:05
IP: 77.121.124.---
2 аффтар
Можливо дуже обізнана дівчина Клара Гудзик, можливо, навіть більше за Фіму Собак, але Філарет не патріарх української православної церкви КП. Він мітрополит. Крім того весь православний світ, в тому числі сподівання президента – Патріарх Варфоломей вважають київський патріархат неканонічним, а Філарета розкольником, тому і не могло його бути поряд з ієрархами православних церков.Так, що пане Мєдвєдєв, пошукайте інший цитатник.
Unique _ 03.08.2008 18:22
IP: 91.124.62.---
03.08.2008 16:20___ Северянин
Кухарчуків із влади витісняти будемо разом – спільна проблема.
Мова – взагалі не проблема, спілкуватися – як дихати – кожен буде так, як йому зручніше.
Державною буде українська – як ми російську, так і російськомовні громадяни України українську – розуміють і знають. Як і НАТО – це проблема надумана дуже тупими.
Між "золотим мільярдом" та древньою Азією ніхто вибирати не буде – час не зупинити.
Йдемо туди, де тривалість життя значно більша. Заперечення будуть?
Щодо Київської Митрополії чи Чорноморського флоту – тут теж жодних варіантів – повернення доокупаційного статус-кво.
Як в Прибалтиці чи інших, котрі з-під Варшавського Договору та Московського Патріархату повиповзали-таки.Цей же шлях пройдуть і білоруси, і молдавани, і казахи, і таджики, і узбеки – хто швидше, хто пізніше.
Енергійно виповзають поки що Україна та Грузія. Інші дозрівають.
Северянин _ 03.08.2008 16:20
IP: 194.54.187.---
03.08.2008 15:09___ Unique – А в чем справедливость? Украина вернет исторические земли Войска Донского? Даже не хочу это обсуждать. Вся украинизация сводится к тому, что воровитая номенклатура официально ворует на держвавной... Бросьте этот бред. При нашей жизни Львов, Луцк и пр. будет украиноговорящим, а Донецк, Одесса и Харьков русскоговорящими. Останется бытовой нормой, когда друзья общаются на русском и украинском и все друг-друга понимают. А как будут говорить мои правнуки – это их дело. Но вот то, что нынешние украинизаторы не могут поставить наголос в слове "листопад" меня тревожит.
Unique _ 03.08.2008 15:09
IP: 91.124.62.---
Северянин
Русифікація та чи не абсолютна асиміляція східних областей ніяк не зупиняє невмолимість і незворотність об'єктивного процесу відновлення історичної справедливості, повернення Титульною Нацією свого попереднього статус-кво, закінченням російської окупації де-факто і деколонізацією України.
Це стосується і Київської Митрополії, адже: історію Московський Патріархат веде, чомусь, від хрещення Руси, хоча перша згадка про Москву – розміром великої садиби – зафіксована 159 років після цього.Що і дало можливість цим племенам (зовсім не слов'янським) до сьогодні називати себе слов'янами.
Як може недолугість Ющенка змінити історію? Чи зупинити повернення вкраденого?
Відвернути суд історії над найжахливішою і найкривавішою імперією сучасності, на рахунку якої найжорстокіші і наймасовіші злочини проти людства?
Адже історію російського фашизму писав не Ющенко? Її написав російський народ. Її пам'ятають всі окуповані народи, всі репресовані люди, родичі всіх знищених чеченців, українців, естонців, латишів, поляків...
Ні ви, ні Ющенко в минулому нічого змінити не зможете.
Рівно як і зупинити чи попередити, чи відкорегувати якось неминуче і жорстоке моделювання саме таким кривавим минулим нашої сучасності і нашого майбутнього.
Але, щоб розуміти нашу сучасність і бачити історичну перспективу, безумовно, треба знати правду про це минуле. Вона тепер загальнодоступна, але радянські її панічно бояться.
Можете боятися, проте голова в піску ще жодного страуса не врятувала...
Unique _ 03.08.2008 15:02
IP: 91.124.62.---
03.08.2008 06:46___ димко

Як можна визнавати те, чого не було?
Брехня – це гріх.
А – тим більше, каятися в гріхах, яких не було.
Перша етична система (за Лефевром) не допускає досягнення добра будь-якою ціною, зла в тому числі.
Ви пропонуєте принцип "політичної доцільності" – заради відновлення помісної церкви визнати гріх розкольництва, якого не було і бути не могло: тоді якраз мова йшла б про її створення.
Зафіксовані порушення і церковних канонів, і заповідей Божих Російською Православною Церквою не заперечуються і не спростовуються ніким через їх абсолютну очевидність.
Мова може йти тільки про церковний суд та анафему цій відверто фашистській організації з чисто фашистською історією, яка не має нічого спільного із служінням духовності чи – тим більше – Богу...
Северянин _ 03.08.2008 13:15
IP: 194.54.187.---
02.08.2008 21:03___ Unique – О деокупации можно говорить на Западной Украине. Но как только Вы подымете эту тему на Востоке, то людям непонятно. Мы что сами себя оккупировали? Давайте оставлять эти темы историкам. На Конотопе, с его противоречиями и неподтвержденностью, мы ничего не построим. Нам нужно объединяться по пути в современный мир – учиться конкурировать с остальными государствами, учиться нравиться другим.
Vaka _ 03.08.2008 09:18
IP: 77.122.203.---
димко
"Не совсем понятно как можно "взять" такую церковь "

Ну, нельзя же так буквально. Это как в идиоме "взять себя в руки". Говоря по-современному – проявить политическую волю. То есть, определить цели, средства (у нас даже на этом этапе нет вразумительной позиции) – и приступить к реальному процессу со всей ответственностью. Церковь, как не крути, производное от государства. Будет единая держава с чёткими устремлениями и ориентацией – подстроится и церковь. \и не нужно будет никого "брать".
димко _ 03.08.2008 06:46
IP: 92.112.42.---
2 Unique

В указанной Вами статье http://www.cerkva.info/2008/07/11/sobor_filaret_2.html
Очень хорошо выражен контраст между выгодной ситуацией, в которой было православие и государство в Московском царстве в 1589 году и ситуацией раскола православия в Украине сегодня.

Но лично я очень доволен позицией Киевской Патриархии: они говорят о налаживании отношений с УПЦ МП и о создании в будущем единой УПЦ. Собственно это ответ мне на то, каким путем они собираются преодалеть раскол.

К сожалению есть и настораживающие формулировки. Их две:
1. Очень резкий отказ покаяться. Можно и поспокойнее относиться к покаянию. Раскол был вынужденным и, наверное, исторически необходимым, но это был всеже болезненный для украинского православия процесс. Почему бы за это и не покаяться когда придет время объединяться? Не гордыня ли банальная тут заговорила.

2. Приятно читать, что
Незважаючи на те, що між Константинополем і Москвою точаться суперечки: чиєю канонічною територією є Україна – Константинопольської Церкви чи Московської, – двом патріархам, шляхом діалогу, треба домовитися і разом дати томас (документ) Українській Православній Церкві про визнання її автокефалії.
Хотелось бы, чтобы тоже самое видение приоритетности задач над амбициями сохранилось и по отношению к самим себе в будущем когда дойдет до обсуждения "кадровых вопросов" в единой УПЦ или чего-то вроде "а единую УПЦ нужно создавать на базе нас а не вас".
димко _ 03.08.2008 05:45
IP: 92.112.42.---
это было для 02.08.2008 15:42___ Vaka
димко _ 03.08.2008 05:43
IP: 92.112.42.---
Вывод – есть вещи, которые дают, есть вещи, которые берут. Кто взять не может – того не уважают, не признают, не "канонизируют". Цинично, но факт
Согласен на 100%. Даже дополню: важно не только, взять, но и:
а) взять именно то что хочешь,
б) трезво оценить последствия.

Как заядлый игрок, могу сказать, что когда хочется что-то взять, то каким бы благородным нибыло это желание, требуется очень рационально просчитать риски и выгоды от каждого из возможных вариантов достижения своих задач. Оценить для каждого риск получить в итоге не то что хотелось и риск, получив что хотел, иметь нежелательные побочные последствия. Впрочем, если ставите немного, а выгода велика – смело нарушайте правила.

В этом контексте...
но всё равно – начинали с создания поместной церкви
Не совсем понятно как можно "взять" такую церковь и как таким путем снять раскол в украинском православии в наших условиях. Мне кажется, что тема эта не раскрыта.
Unique _ 02.08.2008 22:05
IP: 91.124.82.---
02.08.2008 21:32___ Vaka
Сенкс.
Болісно, звичайно.
Але це і є рабпокапельцівидушування...
Vaka _ 02.08.2008 21:32
IP: 77.122.203.---
Unique
"Він же не придумує історію. Він її просто нагадує."

Оце добре сказано. Воно й просто, але те, що ми маємо робити, для мордви – смерть. Уявімо собі, що вони почнуть не вигадувати власну історію, а пригадувати її. Що залишиться від міфів? І сміх, і гріх...
Unique _ 02.08.2008 21:25
IP: 91.124.82.---
19 квітня 2007 року Архієрейський Собор прийняв Історико-канонічну декларацію, в якій стверджується, що Київський Патріархат є Помісною Українською Православною Церквою. Декларація була надрукована українською, російською та англійською мовами і розповсюджена серед духовенства і віруючих Київського Патріархату, УПЦ Московського Патріархату, а також Російської Православної і частково серед інших Помісних Православних Церков. Мета декларації – показати, що Українська Православна Церква Київського Патріархату є не розкольницьким угрупуванням, а є правдивою Православною Церквою, тому що сповідує непошкоджену православну віру, має ієрархію з апостольським наступництвом, звершує благодатні таїнства, відправляє богослужіння за православною традицією і нічим і ні в чому не відрізняється від інших Помісних Православних Церков. Декларація переконливо заперечує всі звинувачення на адресу нашої святої Церкви у надуманих порушеннях православних канонів. Вона нагадує, що Російська Церква від початку свого заснування і донині зневажає церковні канони, виходячи з державних інтересів. Декларація стверджує, що не наша Українська Православна Церква вчинила розділення українського православ'я, провівши неканонічний Собор у Харкові 1992 року, а Московська патріархія зробила це, керуючись силою і гордістю, засудженою церковними канонами.
Там же.
Unique _ 02.08.2008 21:19
IP: 91.124.82.---
"Друга спроба визволитися з російських "братніх" обійм була зроблена гетьманом Іваном Мазепою, яка закінчилася поразкою під Полтавою, нелюдською розправою і знищенням гетьманської столиці – Батурина. Цього року – річниця батуринської трагедії – її 300-ліття, а наступного року Україна буде відзначати 350-ліття блискучої перемоги під Конотопом." – там же.
Unique _ 02.08.2008 21:14
IP: 91.124.82.---
02.08.2008 20:16___ suspiria
Але Патріарх Філарет каже, що "Про небажання українців підпорядковуватися Москві свідчить і Конотопська битва гетьмана Івана Виговського, в якій він розбив майже 100-тисячну російську армію 1659 року."
І я йому, чомусь, вірю. І навіть переконаний, що боротьба Степана Бандери була логічним і спадковим продовженням все тієї-ж національно-визвольної боротьби Титульної Нації проти російської окупації. Яка й успішно завершилася в 1991-му році.
І незалежність України не тільки завдяки "ідіотській політиці СРСР", а саме завдяки таким як Виговський, як Бандера, як мій дідусь...
Уряд реформ392 Aтака Путіна1186 Корупція1287 Україна та Європа1064 тітушки18
ОСТАННІ ЗАПИСИ
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter