НАТО в тумані...
З квітня місяця ми як ті дурні, що думкою багатіли: чекали грудневої зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в надії, що вони, міністри, ухвалять-таки рішення про надання Україні ПДЧ.
Втім, особисто мені вже наприкінці червня, коли Партія регіонів за підтримки Банкової поставила питання про довіру Уряду, стало зрозуміло, що для Ющенка повалити Тимошенко є пріоритетнішим завданням, ніж отримати План дій щодо членства.
З початку вересня, коли Ющенко вичавив з НУНС рішення про розвал демкоаліції, Захід забомбив його месиджами про необхідність відновлення союзу з Тимошенко як передумову будь-якого прогресу в питанні щодо ПДЧ та взагалі членства України в Альянсі.
Засліплений ненавистю до Тимошенко, Ющенко нікого і нічого не хотів слухати. Невідомо, як складеться подальша доля прем'єрки, але з членством України в НАТО все зрозуміло. Якщо ретельно проаналізувати сукупність заяв, що пролунали з американської та європейських столиць, висновок випливає невтішний: питання наразі зняте з порядку денного. Нікого не повинна вводити в оману підсолоджена заспокійлива пігулка – мовляв, Україна може вступити до НАТО і без ПДЧ. Якщо Німеччина не зголосилася навіть на невинний ПДЧ, то з чого б вона погодилася на реальне членство Україні в Альянсі, особливо, якщо вибори виграє прогазпромівська СДПГ, очолювана Штанмайером, багатолітнім соратником штатного агента російської газової монополії Шрьодера?
Але, повертаючись до внутрішніх причин провалу наших планів щодо НАТО, варто зазначити, що останні надії розвіяно 1 грудня, коли Ющенко пройшов точку неповернення щодо створення коаліціі БЮТ-НУНС-БЛ. Зрозуміло, що питання про членство в НАТО буде винесено за дужки коаліційної угоди будь-якого іншого формату: будь-то ПР+НУНС+БЛ чи БЮТ+ПР в теперішній Раді, чи ПР+КПУ+БЛ в гіпотетичному поствиборчому парламенті.
Передбачаю, що перші ж коментатори дорікнуть мені позицією Тимошенко щодо НАТО. Скажуть, що глава Уряду була недостатньо активною та надто обережною в цьому питанні. Частково так. Вступ до НАТО для неї ніколи не був ідеєю фікс, але вона сприйняла її та сумлінно виконувала всі коаліційні зобов'язання, прийняті щодо цього питання, навіть у тих випадках, коли партнер діяв неначе слон в посудній лавці.
Врешті-решт, претензії до Ющенка, можливо, також несправедливі. Він ідею вступу до НАТО поставив на порядок денний, він її і поховав. Але чи не краще було б її взагалі не чіпати?
