Хочеш матюкнутися? Тобі вже рукоплещуть біси
Несподівану проповідь прочитав сьогодні зранку на сайті УПЦ Київського Патріархату. "Лихослів'я – гидкий і мерзенний порок, який у Священному Писанні прирівнюється до смертного гріха. Від нього стогне вся земля наша, ним розбещенні душі й вуста великих філософів і письменників, володарів світу цього і чиновників, батьків і дітей, молоді. Занепало духовне життя – занепала і проповідь церковна. Однак на цю тему слід говорити, хоча й неприємно про це говорити з амвону і особливо тоді коли й сам підпадаєш під таке осудження".
З проповіді Митрополита Димитрія (Рудюка)
"З гріхом лихослів'я потрібно боротися. Адже є розбещення тіла і є так само розбещення душі, і оскільки душа перевищує тіло, а слово є найдорожчим і високим у людині, яке різнить її від тварин і уподібнює Богові. Тому то розбещення душі і осквернення слова – великий гріх в порівнянні з усім іншим.
Лихослів'я, вживання поганих слів – хвороба, якою починають хворіти, між іншим добровільно. І як хворобою цим явищем займаються психіатри. Але сьогодні походженням цього явища стали займатися історики культури, гадають етнографи й антропологи. Навіть філологи й ті зацікавились даним явищем. Уже й з'явилися цілі словники з такими словами, збірники лихих слів і висловів.
Лихослів'я притаманне всім вікам, країнам містам і народам. Порок цей є насліддям чисто язичницьким. Він сповна заховується в фалличних культах Стародавнього сходу, починаючи із сатанинських глибин і темної безодні розбещеності на честь Ваала, Астарти й інших, закінчуючи наслідниками біблійного Хама. Між іншим порок цей і якесь дивне до нього тяжіння кожного із нас знаходяться в прямій залежності від того, наскільки близько стоїть людина до Бога. І якщо вона від Нього відходить і наближається до впливу сатанинського, то неодмінно стає заручницею цього гріха. Закликає замість Бога ім'я лукавого і замість добрих слів вживає погані.
"Блуд і всіляка нечистота та користолюбство, каже апостол Павло у посланні до ефесян, – не повинні навіть іменуватися у вас, як личить святим. Також лихослів'я, і сміховинність непристойні вам, а, навпаки, подяка; бо знайте, що ніякий блудник чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога" (Еф. 5, 3-5). Так само говорить апостол Павло у посланні до колосян: "А тепер ви відкладіть усе: гнів, лютість, злість, лихослів'я, лайливість уст ваших" (Кол. 3, 8).
Святі отці і вчителі церкви у перші віки християнства також боролися з цим пороком. Найкраще викривав цей порок святитель Іоанн Золотоустий, який говорив так: "Чи хочеш ти знати наскільки великим є зло – говорить соромітські й лихі слова? Подивися на тих, хто червоніє від твоєї безсоромності. І дійсно, що може бути гірше за ту людину, яка безсоромно лихословить? Коли в душі твоїй такий сморід, то як ти можеш доторкатися до Святих Христових тайн?".
Гріх лихослів'я засудив у 318 році Карфагенський собор.
Відомий єгипетський подвижник і пустельник авва Пафнутій одного разу подорожуючи увійшов у густий туман, збився з дороги і опинився біля одного поселення. Там зустрів він якихось лихословів і віддалившись від них впав перед лицем Божим, осуджуючи себе самого, молячись про свої гріхи. І ось він побачив, що йде ангел до нього з мечем і говорить: "Пафнутію! Всі, хто осуджує братів своїх загинуть від цього меча. Але ти добре зробив, що не осудив тих лихословів, а смирив себе самого перед Богом, як начебто ти звершив їхній гріх. Тому то ім'я твоє вписане в книгу життя". І хоча до нас не з'являються ангели з такими повчаннями, але невидимо мечем вони діють – через хвороби, раптову смерть, і інші біди.
На кого ж схожий син, який лихословить матір свою, ту яка його породила? Причому вживає лихі слова на честь високого імені матері. Якщо ми чуємо такі слова, що безчестять нас то краще, як у сьогоднішній молитві до Розіп'ятого Спасителя, Господь нехай покладе охорону устам нашим і вуха наші нехай не чують нічого скверного.
Християнине! Вживаючи лихі слова, подумай, кому ти служиш замість Бога, кому молишся. Ти не просто звершуєш легковажні рухи, не простий легковажний жарт допускаєш, слова твої це не прості коливання повітряних хвиль. Ти це вимовляєш, хоча і нещасний, і не віриш у те, що тобі в цей час рукоплещуть біси і ти їм цю словесну жертву приносиш.
Втікай душе від таких лихих слів, бійся Бога і живою будеш повіки. Амінь!"
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
