Про пастирський візит розповідають Господу в молитвах, а про політичний – звітують Медведєву. Із Почаєва – галопом до Кремля

Ні, ну мають же бути якісь правила пристойності. Раз ви вже лукаво твердите світу й самим собі, ніби візит Кирила до України носив суто пастирський характер, то прозвітувати Медведєву можна було б або приватно, або дещо пізніше, при якійсь нагоді.

Так ні, прямо із Почаєва Його Святість на всіх парах понісся до Президента Медведєва негайно доповісти про зміцнення єдності руських народів. Це – відверта демонстрація політичного характеру українських мандрів російського Патріарха, співавтора імперсько-націоналістичної ідеї "Русского мира".Кілька років тому тоді ще Президент Путін заявив, що сила Росії ґрунтується на двох факторах – атомній зброї та Православній Церкві. Радіймо ж, браття, що на нас не бомбу кинули, а лише прислали Патріарха, за рясою якого криється махровий російський імперіаліст-великодержавник. Ну чим не вовк в овечій шкурі? На вустах про Христа – а в умі про Росію.



***

Щойно (15.42) отримав заяву УАПЦ по результатах візиту Кирила.

Мільйони православних українців сподівалися, що візит нового Патріарха Руської (Російської) Православної Церкви відкриє нові можливості для діалогу про відновлення єдності українського православ'я. Натомість патріарх Кирил не лише відмовився від зустрічі та переговорів із представниками українського автокефального руху, але й продемонстрував, що він є цілковитим та принциповим противником української церковної незалежності.

Візит Патріарха Кирила до України засвідчив, що цілі вищого керівництва РПЦ щодо України є далекими від тих цілей, які має ставити перед собою Свята Православна Церква. Аналіз дій та промов Патріарха Кирила свідчить про те, що його візит має не лише пастирський, але й виразний політичний характер.

Публічні заяви Патріарха Кирила свідчать про те, що, порівняно із покійним Патріархом Олексієм, він зайняв нову більш радикальну позицію щодо українського церковного питання. Зокрема, очевидно, що Патріарх Кирил:

1. Не бачить ані в Українській Автокефальній Православній Церкві, ані в УПЦ Київського Патріархату повноцінних партнерів у справі діалогу та відновлення єдності Української Церкви.

2. Вважає українців та росіян не двома братніми народами, а єдиним народом (зокрема, під час виступів у Криму Патріарх неодноразово використовував вираз "наш народ" стосовно сучасних українського та російського народів).

3. Без належної поваги ставиться до української держави, що проявляється, зокрема, у некоректному ставленні до Президента України (виступ 27.07.2009 після покладання квітів до пам'ятника жертв Голодомору);

4. Формально засуджуючи "політичне православ'я", насправді притримується цієї хибної концепції церковності, що, зокрема, виявилося у тому, що Патріарх дозволяє собі втручатися до політичного життя України роблячи відповідні заяви та дії;

5. Закликає громадян України до акцій громадянської непокори у випадку проголошення в Україні автокефалії (виступи у Донецьку);

6. Притримується чітко окресленої та виразно політичної історіософської концепції, згідно якої Росія, Україна та Білорусь разом мають складати ядро "російського світу" або "цивілізації", яка протиставляється Заходові;

7. Вважає недоцільними не лише автокефалію Української Церкви, але й сучасний статус УПЦ як самокерованої Церкви з правами широкої автономії (про це свідчить той факт, що Патріарх впродовж свого візиту публічно майже не згадував про те, що УПЦ є самокерованою Церквою з правами широкої автономії, натомість наголошуючи на ідеї єдності та нероздільності Московського Патріархату);

8. Вважає декоративною посаду Предстоятеля УПЦ (про це, зокрема, свідчить той факт, що під час візиту російська сторона систематично порушувала церковний протокол таким чином, щоби штучно зменшити достоїнство Предстоятеля УПЦ).

Окремої згадки варта ідея, яку було висунено у порядку обговорення наближеними до Патріарха Кирила російськими журналістами – пропозиція щодо заснування у Києві резиденції Патріарха Московського. Неважко зрозуміти, що у випадку такого кроку, вище керівництво РПЦ буде ставити питання про зміну титулатури "Патріарха Московського і всієї Русі" на "Патріарха Московського, Київського і всієї Русі". Зрозуміло й інше – вводячи до титулу Предстоятеля РПЦ додатковий титул "Київський", РПЦ буде намагатися скасувати посаду Митрополита Київського і всієї України. Натомість, замість Митрополита Київського і всієї України для канонічного керування містом Київ може бути призначено патріаршого Вікарія. Таким чином, наважившись на такий неканонічний крок, першоієрарх РПЦ:

• знищить будь-які ознаки самостійності та незалежності в управлінні УПЦ, перетворивши її з самокерованої Церкви у складі Московського Патріархату на сукупність єпархій РПЦ на території України;

• спровокує глобальний конфесійний конфлікт в Україні;

• посилить розділення між західними та східними регіонами України;

• перетворить нинішню УПЦ на цілком залежну від Москви структуру та знаряддя імперського політичного впливу з метою повернення України до політичного та державного поля Росії.

В свою чергу наша Церква розглядає такі плани РПЦ як відверту канонічну агресію стосовно УПЦ та українського православ'я в цілому. Водночас ми з сумом констатуємо, що якщо вище керівництво РПЦ наважиться на таке канонічно невиправдане рішення, це призведе лише до нових церковних розколів та зупинення діалогу про відновлення єдності українського православ'я між УПЦ та нашою Церквою. Зміна титуляції Московського Патріарха не зніме з порядку денного питання створення в Україні Помісної Православної Церкви. Однак, такий імперський політичний крок зможе ще більш ускладнити канонічну ситуацію в Україні, провокуючи загострення стосунків між українським автокефальним рухом та РПЦ.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.